Цифровий архів фольклору

Вой да й в нас партія невеличка,
Гей, гей, гей, гей,
В нас партія невеличка,
Полтораста чоловічка всєх.

Вой да й ми подходим к кабаку да,
Гей, гей, гей, гей,
Ми подходим к кабаку да,
Лежить шинкар на боку да спить.

Вой да й уставай, шинкар, з постелі,
Гей, гей, гей, гей,
Уставай, шинкар, з постелі,
Бо наробимо потєрі ми.

Вой да й виганяла я скотину,
Гей, гей,гей, гей,
Виганяла я скотину
На широкую долину пасть.

Вой да й сама сіла под горою,
Гей, гей, гей, гей,
Сама сіла под горою,
Говорит солдат зо мною рєчь.

Вой да й ви, солдати молодії,
Гей, гей, гей, гей,
Ви солдати молодії,
У вас кудрі завивнії в всєх.

Вой да й ми на то кудрі кудрєлі,
Гей, гей, гей, гей,
Ми на то кудрі кудрєлі,
Шоб нас дєвочки любили всєх.

Вой да й кудрі виться перестали,
Гей, гей, гей, гей,
Кудрі виться перестали,
Дєвки любить нас не стали всєх.

Не плач, мати, не журись, на те молод уродивсь да
Гей, гей, йо-хо-хо, на те молод уродивсь!

На те молод уродивсь, шо в салдати погодивсь да
Гей, гей, йо-хо-хо, шо в салдати погодивсь!

Тоді ж, мати, заплачеш, як на войні побачиш да
Гей, гей, йо-хо-хо, як на войні побачиш!

Ой на войні, на войні, на вороному коні да
Гей, гей, йо-хо-хо, на вороному коні!

На вороному коні, на черкеському сідлі да
Гей, гей, йо-хо-хо, на черкеському сідлі!

На черкеському сідлі ше й шабелька при боці да
Гей, гей, йо-хо-хо, ше й шабелька при боці!

Ше й шабелька при боці, нагаєчка у руці да
Гей, гей, йо-хо-хо, нагаєчка у руці!

Ой Боже(и), Боже(и), коли той вечір буде,
Та коли про мене наговоряться лю(ди).

Говорять зранку, говорять до півночі,
Бодай ворогам повилазили й о(чі).

Говорять старі, говорять ше й малії,
А ше й говорять воріженьки тяжкі(ї).

Ой горе(и), горе(и), сирота грядки поле,
Великий мороз аж у ніженьки ко(ле).

Ой то ж не мороз, то нерідная мати,
Кладе сироту, не вечерявши, спа(ти).

Не вечеряла, не буду й обідати,
Нема родочку — нікому й одвіда(ти).

А ненько моя, дороге насіннячко,
А де тебе взяти, де тебе посія(ти)?

Ой посію я в світлиці на скамниці,
А буду ж поливать сім неділь із крини(ці).

Буду поливать сім неділь із криниці,
Поки зійдуться братіки та сестри(ці).

А братіки йдуть, як голубчики гудуть,
А сестриці йдуть, як зозуленьки ку(ють).

Ой на Вкраїні висока могила,
Ой на могилі червона калина. (двічі)

На могилі червона калина,
Ой на калині чорний ворон кряче. (двічі)

На калині чорний ворон кряче,
Ой на чужбині сиротина плаче: (двічі)

"Я й недавно сиротою стала,
Ой багато горенька й узнала. (двічі)

Ой казали мені вражі люде:
"Вийди заміж - добре тобі буде". (двічі)

А я людську воленьку ввольнила,
Вийшла заміж, головку втопила. (двічі)

Ой, утопила в глибоку криницю,
Вийшла заміж за горьку п'яницю. (двічі)

Шо п’яниця все п'є та гуляє,
А прийде додому - як не б'є, то лає. (двічі)

Сам лягає у кроваті спати,
Мене заставляє голубів ганяти. (двічі)

Ой не літайте, голуби, по хаті,
Та й не розбудіте милого з кроваті. (двічі)

А я знаю, коли розбудити,
Ой як стане сонечко сходити. (двічі)

Уставай, Ваня, моє милування,
Вже готове для тебе вмивання. (двічі)

Шо вода в тазочку та ще й у садочку,
Рушничок біленький висить на кілочку. (двічі)

Стоять тобі вареники в маслі.
Стоїть тобі горілочка в пляшці. (двічі)

А єсть тобі білі паляниці,
Задля тебе, горкого п'яниці. (двічі)

Став Ваня з кроваті вставати,
Стала його мила в вікно вилітати. (двічі)

"Ой чого ж ти, мила, в вікно вилітаєш,
Хіба ж ти моїх жартів не приймаєш?" (двічі)

"Ой як би ж я та жарти приймала,
То вже б давно в могилі лежала". (двічі)

Ой нема гірш нікому, та як тій сиротині,
Та ніхто не пригорне та й при ли…, при лихій годи(ні). (двічі)

А не пригорне батько, та не пригорне мати,
А хіба той пригорне, а й шо ду…, шо думає взя(ти). (двічі)

Ой налетіли гуси та й з далекого краю,
А зколотили воду а в тихо…, в тихому Дуна(ю). (двічі)

А бодай же ви, гуси, та з пір'ячком пропали,
Та як ми любилися, а тепер, тепер переста(ли). (двічі)

А як ми любилися, та як голубів пара,
А тепер розійшлися, а як си…, як синяя хма(ра). (двічі)

А як ми любилися, та як зерно в горісі,
А тепер розійшлися, та як ту…, як туман по лі(сі). (двічі)

Ой по тихому та Дунаєчку а вітер хвилю гонить,
Та й молоденький новобранець полковничка про(сить).

«Ой пусти мене, та й полковнику, а із полку додому же,
Та розплакалась-розтужилась дівчина за мно(ю)».

«Ой нехай плаче та й нехай плаче, а нехай ше й потуже,
Та й нехай же той новобранець три годи прослу(же)».

А служив службу та й воєнную, а начав помирати же,
Та начав собі перед смертю дівчину й бажа(ти).

Ой не по правді та й козаченьку а в могилу лягаєш,
Та шо ти собі перед смертю дівчину бажа(єш).

А й умер, умер та й новобранець а у неділю вранці же,
Та й положили новобранця в світлиці на ла(вці).

А коня ведуть та й тіло несуть, а кінь головку клонить,
Та стоїть дівка на воротіх, білі ручки ло(мить).

Ой ламай, ламай, та дівчинонько а з мізинного пальця же,
Та світ ізійдеш, та й не найдеш такого краса(вця).

Ой яр, яр,
Я за яром стояла,
Я з майором гуляла,
А майор молодой,
Під ним конь вороной,
Сідло кованоє,
Розмальованоє,
Чорнії сапожки,
Із підбориками,
З приговориками,
Із зубчиками,
Із вищиками,
Бодай нашому майору
Очі вискакали,
Бариня бравая!
Сибер-бубер,
Вапапубер,
Вапапубер,
Ва-па-па!

Соловей мой, рання пташечка, (двічі)
Не пой рано в зельоном саду.

Не пой рано в зельоном саду, (двічі)
Бо й так тошно мені, молодцу.

Бо й так тошно мені, молодцу, (двічі)
Через тою розкрасавицю.

Не схотіла зо мною гулять, (двічі)
Та й продала свой зельоной сад.

Та й продала свой зельоной сад, (двічі)
За сто рублів ше й за п'ятдесят.

За сто рублів ше й за п'ятдєсят,
Русу косу ще й за тисячу,
А за красу ціни не зложу.

А за красу ціни не зложу, (двічі)
Шо я в батька в розкоші живу.

Шо я в батька в розкоші живу, (двічі)
А в матері на перинах сплю.

А в матері на перинах сплю, (двічі)
З братіками на улицю йду.

3 братіками на улицю йду, (двічі)
З сестрицями пісенкі пою.

Ходив я по полю,
А ходив я, гуляв,
А й найшов я й записку,
Та ой став, прочитав.

Найшов я записку,
Та ой став, прочитав,
Та на завтре на утро
Ой в темницю попав.

На завтре на утро
А в темницю попав,
Та й сижу я в темниці,
А в темниці темной.

Сижу я в темниці,
А в темниці темной,
А й ко мнє прилітає
А й орьол молодой.

Ко мнє прилітає
А й орьол молодой,
Та он криллями маше,
Ой стучить у вікно.

Он криллями маше
Та й стучить у в окно:
"Та й товариш мой вєрной,
А й давай улетьом.

Товариш мой вєрной,
Ой давай улетьом,
Ой дальоко, ой дальоко,
Ой за сині моря."

Дальоко, дальоко,
Ой за сині моря,
А й за синім же морем
Ой стоїть мать родна.

А за синім морем
Ой стоїть мать родна,
Та вона горько плаче,
Ой сина вговоря:

"Та сину, мій сину,
Та що ти наробив,
Що ти батька зарізав,
А братіка убив.

Що батька зарізав,
Ой а братіка убив,
А сестрицю родную
Ой у морі втопив".

Що батько на лавці,
А братік на столі,
А сестриця родная
Ой у морі на дні.

Що батька хоронять,
А братіка несуть,
А сестрицю родную
Ой із моря тягнуть.

(Що й у пана Йвана та на його дворі,
Щедрій вечір, добрій вечір,
Добрим людім на здоро(в’я)!)

Та на його дворі та й за його столом,
Щедрій вечір, добрій вечір,
Добрим людім на здоро(в’я)!

Там же сидів Господь, святий же Петро,
Щедрій вечір, добрий вечір,
Добрим людім на здоро(в’я)!

Що він вечеряє щуку та рибу,
Щедрій вечір, добрій вечір,
Добрим людім на здоро(в’я)!

Прийшла к йому Божая Мати,
Щедрій вечір, добрій вечір,
Добрим людім на здоро(в’я)!

Дай же, Петре, золотії ключі,
Щедрій вечір, добрій вечір,
Добрим людім на здоро(в’я)!

Ой, що ж бо то та й за чорний ворон,
А й що й по морю літає,
Ой, що ж бо то та ще й за бурлака,
А й що й всих бурлак збирає.

Ой, ходімо, панове, молодці,
А й у той город Лебедин,
Ой, ходімо, панове, молодці,
А й у той город Лебедин.

Сійся‑родися, жито‑пшениця, всяка пашниця,
Льон по коліна, щоб у вас, хрещених, голова не боліла!

З Новим Годом! З новим щастям! З новим здоров’ям!

(Одна в мене ложечка, одна лишня ложечка,
А й десь моя дочечка.

Одреклася од роду, одреклася од роду,
Як той камінь у воду.)

Камінь у воді лежить,
А камінь й у воді лежить,
На чужині горе жить

Не дай Боже захворіть,
Ой не дай Боже захворіть,
То нікому пожаліть.

Не дай Боже помирать,
Та не дай Боже помирать,
То й нікому поховать.

Поховає й один піп,
Поховає й один піп,
Аби було вісім кіп.

Поховають і дяки,
Поховають і дяки,
Аби були п'ятаки

Де ви, бояри, бували?

Де ви, бояри, бували?
В млині ночували,
Обметицю їли,
Тим і поділи(ли)(подуріли).

Гойда, гойда, гойдаша,
Де кобилка - там лоша,
Ми кобилку продамо,
А коровку купимо,
Та й будемо доїти,
Будем кашку варити,
Та Льоника годувати,
А Льоник наш буде спати.

Ззамолоду не гуляла, на старість не буду,
Ой коли я літа молодії же доганяти буду? (двічі)

Есть у мене два братіки, братіки рідненьки,
Есть у мене два коника, коні вороненькі. (двічі)

Ой сідлайте коні ворониї,
Ой біжите, доженіте літа молодії. (двічі)

Ой побігли та й догнали на дубовім мості,
Ой верніться, літа молодії, до сестриці в гості! (двічі)

Ой біжи ж ти, коню, хоч вихром несися,
Протів милої дворця стань, остановися. (двічі)

Та вдарь копитами перед воротами,
А й чи не вийде молода дівчина з чорними бровами? (двічі)

Не вийшла дівчина - вийшла її мати:
"Здрастуй, здрастуй, милою зятю, пожалуй у хату!".(двічі)

А я в хату не піду, піду й у світлицю,
Розбужу я крєпкой(ий) сон красивой дівиці.(двічі)

А дівчина спала так, мов і не спала,
Правой ручкой обняла та й поцілувала.(двічі)

Скотар, скотарь, скотарю,
Загонь вівці в кошару,
Не в кошару, то в хлівець,
Та будем доїти,
Діткам кашку варити,
Е-е!