Цифровий архів фольклору

Ой у неділю ранесенько синє море гра. (двічі)

Ой хоче ж дівка втопитися, море й не прийма. (двічі)

Ой прийми ж море, прийми синє, прийми мать родна. (двічі)

Ой, а вже ж мені надоєла жизнь бурлацкая. (двічі)

Сидів голуб на берьозі,
А мой милой на конє,
Ой помер, помер мой мильонок,
В чужой, дальньой сторонє.

В чужой дальньой сторонє, ох,
Не журися же, моя мила,
Не здихай так тяжело.

Не здихай так тяжело,
Ох і як же тобі дружка й жалко,
Забувай січас його.

Забувай січас його,
Ох і я дружка не забуду,
Пока скроються мої глаза.

Пока скроються ж мої глаза,
Ох і серце кров'ю же оболлється,
Грудь сов'яне ж як трава.

Грудь сов'яне й як трава,
Грудь сов'яне ж, ще й посохне,
Не розцвєтєт нєкогда.

Не розцвєтєт нєкогда,
Ох і я по кладвищі гуляла,
Не боялася ж нічєго.

Не боялася нічєго,
Ох і а чого мнє здєсь бояться,
Здєсь мой милой схороньон.

Здєсь мой милой схороньон,
Ох і на йом памятнік тяжолой,
В дев’яносто ж сємь пудов.
(Ще й облито серебром.)

В дев’яносто ж сємь пудов,
…

А в чужого прикажчика
Вже й додому йдут, (двічі)
А в нашого прикажчика
Ше й не думают. (двічі)

Куди, донько, убираєсся?

Куди, донько, убираєсся,
Що так рано наряжає(сся)?

Що й так рано наряжаєсся?

Чи між турки, чи між ті татари,
Чи між тії прокляті жанда(рми)?

Ой там гора кременистая,

Ой там гора кременистая,
Там свекруха ненависли(вая).

Ой сів Ісус вечеряти,
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрим людям на весь вечор!

Прийшла к йому Божая Мати,
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрим людям на весь вечор!

Ой дай, синку, золотії ключі,
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрим людям на весь вечор!

Повипускати правєдні душі,
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрим людям на весь вечор!

Тільки ж і тую й не випускай же,
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрим людям на весь вечор!

Що в середу косу чесала,
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрим людям на весь вечор!

(фрагмент)
Походила та й Марійка тай по крутій горі,
Та й забачила ж селезенька на тихій воді.

Та перейди, місяцю,
Та перейди, ясненький,
Та й на нашу вулицю,
Та й на нашу широ(ку).

Та нема ні луччого,
Та нема ні кращого
Над Гришечка нашого (двічі).

Через тещин двір ходить,
Через тещин двір ходить,
Щоб його теща хвалила (двічі).

А його теща не злюбила,
Та й ворота забила,
Та й ворота забила,
Та й зятя в двір не впустила.

Дівка Маринка любила (двічі)
Та й ворота одбила (двічі).

Та й ворота одбила (двічі),
Та й зятя в двір й упустила (двічі).

Куди, донько, й убираєсся?

Куди, донько, й убираєсся,
В разні квіти наряжаєсся.

В разні квіти наряжаєсся,

В разні к віти наряжаєсся,
Чи між турки, чи між ті татари?
Чи між тії прокляті жанда(ри).

Крута гора, кам’янистая,

Крута гора, кам’янистая,
Там свекруха не нависли(ва).

Там свекруха ненавислива,

Там свекруха ненавислива,
Діло зробиш – переробляє,
Слово скажеш – переговоря(є).

Слово скажеш – переговоряє,

Хліба вріжеш – скоса поглядає:
Ти ще цього хліба не робила,
На всю руку кусок відвали(ла).

Купавсь Іван та й у воду впав,
Купала на Йван(а)!

Ішли молодички та й по полунички,
Купала на Йван(а)!

Та як тупнули воронії коні за двором,
Та як тупнули воронії коні за двором.

Та як почула молода й Галочка за столом,
Та як почула молода й Галочка за столом.

Та й уклонилась своєму батеньку й у ноги,
Та й уклонилась своєму батеньку й у ноги.

Та й не дай, не дай ти ж, мій батенько, від себе,
Та й не дай, не дай ти ж, мій батенько, від себе.

Ой рад би я, донько моя, не дати,
Та й налетіли такі гуси тебе хотят взяти.

А в нашого батька новенькая хатка,
Кілочки з берези, а ми всі тверезі,
Кілочки з берези, а ми всі тверезі.

А в нашого батька новенькая хатка,
Золоті одвірки, ми хочем горілки,
Золоті одвірки, ми хочем горілки.

А в нашого батька кудрявая голова,
Кудрями потрясе, по чарочці піднесе,
Кудрями потрясе, по чарочці піднесе.

А в полі, полі плужок ходе,
А за плужком сам Господь ходе,
А Дєва Марія обідать носила,
Обідать носила і Бога просила:
Роди, Боже, льон і замашку,
Хазяїну й хазяйці на бєлу рубашку,
Роди, Боже, жито й пшеницю на всяку пашницю!
Вас з празником поздоровляєм, З Новим Годом, з новим щастям!

А до мене Яків приходив,
В коробочку раків приносив,
Я тії раки забрала,
А Якова з хати прогнала.

Іди, іди, Якове, з хати,
Ніде тобі спати лягати,
А на печі батько та мати,
А в запічку - батькові діти.

А в запічку - баткові діти,
Ніде тебе, Якове, діти,
Люлі, люлі, люлі,
Ніде тебе, Якове, діти.

Меланія румнянія,
Меланія пребагата,
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрім людім на весь вечор!

Меланія пребагата,
Дала на церкву срібла, злата,
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрім людім на весь вечор!

Дала на церкву срібла, злата,
Злотом церкву й оббивала,
Золотом церкву й оббивала,
Нищих, убогих наділяла,
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрім людім на весь вечор!

Золотом церкву й оббивала,
Нищих, убогих наділяла,
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрім людім на весь вечор!

Нищих, убогих наділяла,
Чи чуєш, пан господарю?
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрім людім на весь вечор!

Дай, Боже, вечір добрий! Хоть маненьку та ціленьку!

Як сів Христос вечеряти,
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрим людям на весь вечор!

Прийшла к йому Божая Мати,
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрим людім на весь вечор!

Сідай, синку, вечеряти,
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрим людім на весь вечор!

Вечеряй, синку, собі на здоров’я,
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрим людям на весь вечор!

Ой, весна, весна, днем красна,
Шо ти нам, весно, принесла.

Принесла я вам літечко,
Ще й зеленеє же житечко,

Ще й червоненькі ягідки,
Хороші наші парубки.

Хороші наші, та й не всі,
Красувавсь кукіль у вівсі.

Торох, торох, сіяв горох,
Горошку потрошку,
Утоптали чужі хлопці
Та й до нас доро(жку).

Не так вони утоптали,
Як кіньми ізбили,
Бодай же ви не дождали,
Щоб ми вас люби(ли).

Шо на нашій та й вулиці
Ряба жаба лізе,
Бодай тобі, та Марійко,
Голова й обліз(е).

Та й облізла, та й облізла,
Та й стала як тиква,
Шоб ти того та й Івана
Любити й одви(кла).

Ой нате вам, та й горяни,
Коробочку клоччя,
А нам дайте-передайте
Чорнявого хлоп(ця).

Що брат сестрі косу розплітає, рано-рано,
Що брат сестрі косу розплітає, ранесе(нько).

Косу розплітає, сестриці питає, рано-рано,
Косу розплітає, сестриці питає, ранесе(нько).

Ой, де ті кісники подівати, рано-рано,
Ой, де ті кісники подівати, ранесе(нько)?

Меншій сестриці повіддавай, рано-рано,
Меншій сестриці повіддавай, же ранесе(нько).

Ой матінко моя, тепер я не твоя,
Ой тепер я того пана, що в завдаток да(на).

Ти думаєш, мамо, що я тут не плачу,
За сльозами дрібненькими стежечки не ба(чу).

Ти думаєш, мамо, що я тут паную,
Прийди, мамо, подивися, як я тут горю(ю).