Цифровий архів фольклору

Ой матінко-вишня, чи я у вас лишня?
Шо ви мене туди дали, де я й неприви(шня).

Ой матінко-пава, тепер я пропала,
Шо ви мене туди дали, де я й не бува(ла).

Ой матінко моя, тепер я й не твоя,
Хіба тоді твоя буду, як строку й добу(ду).

Ой вийду я на гору та й крикну додому,
Вари, мати, вечеряти та й на мою долю.

Варила, варила, небагато, трошки,
Нема тобі, моя доню, ні миски, ні ло(жки).

Що миска розбилась, ложка розлупилась,
Така вже ти, моя доню, нещасна вроди(лась).

(Матінко моя, де ти долю діла?
Чи в морі втопила, чи в полі згубила?

Як у полі загубила, то піду шукати,
Як у морі затопила, буду й горювати,

Матінко моя, нащо ти вродила?
Як уродила, чом ти не втопила?

Чо у морі б утопила, камнем придушила,
Що б я й не зринала, долі нешукала)

Усі курі на сідалі,
Півень на колочку,
Ой, усі хлопці на йулиці,
А мій у степо(чку).

Хоч він у степочку,
Дак він не гуляє,
Ой, із тихого Дунаєчка
Коня напува(є).

А кінь ірже, води не п’є,
Кінь дорогу чує,
Ой, десь мой милий, чорнобривий
З другою ночу(є).

Ночуй, ночуй, мій миленький,
Да й не прочутайся,
Ой, тії правди козацької
Да й не признава(йся).

Ой, як мені не казати,
Як буде питати?
До серденька пригортає
Й правдоньки пита(є).

Ой зайди, зайди, ти, місяцю, на ту пору,
Ой прийди, прийди, да мій милой на розмо(ву). (двічі)

Та й прийди, прийди, ти, мій милой, на розмо(ву)
Ой болить, болить, та серденько й за тобо(ю).(двічі)

Що в тебе болить, а мені байдуже,
Було б не любить, да з первого разу й ду(же). (двічі)

Ти мене любив, я в тебе вкохалася,
Ти ж сів, поїхав, да й кому я й зостала(ся)? (двічі)

Ти сів, поїхав паровой машиною,
Мене покинув да з малою дитино(ю). (двічі)

Ти сів, поїхав лугами-берегами,
Мене покинув да з лихими ворога(ми). (двічі)

Ой по лану, по лану, да ще й по діброві.
Попросилися ночувать солдати ой до вдови. (двічі)

Ой удово молода, продай коням сіна,
– Солдатики ви мої, я ще не косила. (двічі)

– Ой удово ж удово, ой дай коням овса,
– Солдатики ви мої, я не сію, не орю.(двічі)

– Я й не сію, не орю, сім год без мужа живу,
А вже ж восьмая зима, як і горюю я сама.

– Ой удово, удово, хіба ж не познала?
Як ти мене, молодця, в службу виряжала. (двічі)

Розмалюсєньке дитя на руках держала.
І шитим білим рукавом сльози утирала. (двічі)

Ой цвітьот, цвітьот да мій цвіточок,
Цвітьоть очінь харашо.

Цвітьоть очінь харашо,
Ой десь і скрився жи да мій миленькой,
Скрився очінь далєко.

Скрився очінь далєко,
Да й закувала й да й зозуленька
Понад гаєм летючи.

Понад гаєм летючи,
Да й заплакала же да дівчинонька
Постіль білу стелючи.

Постіль білу стелючи,
Да постіль моя же да пуховая,
Як на тобі твердо спать!

Як на тобі твердо спать,
Да іще ж тяжче же, да іще же важче
Миленького забувать!

Ой гойдала, гойдала,
Мама циці не дала,
За копійку продала
Да купила книш.
А де ж той книш?
Мишка вкрала.
А де ж тая мишка?
Побігла під піч.
А де ж той підпіч?
Вода залила.
А де ж та вода?
Воли попили.
Де ж тії воли?
У ліс побрели.
А де ж той ліс?
Цвітами заріс.
Де ж тії цвітки?
Порвали дівки.
А де ж тії дівки?
Посватали парубки.
А де ж тії парубки?
Пішли на війну.
А-а, а-а-а, а!

Ой, діжечка, діжечка та й дубовая же, ей,
Та й солодкая бражечка та й медовая.

Ой, ой медовая же, ой,
Ой, а з ким тую бражечку та й будемо пити?

Ой, та й будемо пити же, ой,
Та й без милого дружечка, та й худо жити.

Ой, та й худо жити же, ой,
Та й як поїхав миленький та й в городочок.

Ой, та й в городочок, гей,
Та й не на довге врем’ячко, ой, на часочок.

(Кричала, гукала — він не слише,
Кивала платочком — він не виже.)

За вгородом,
За вгородом нам случилася біда. (двічі)

Там убито,
Там убито же молодого же козака. (двічі)

Схоронили,
Схоронили же край широкой долини. (двічі)

Насипали,
Насипали же високую же могилу. (двічі)

Посадили,
Посадили же червоную же калину. (двічі)

Чи й у вас, як у нас
На вгороді вишня,
Стоїть хлопець під вікном,
Щоб дівчина вийшла.

Ой рув-рувая,
Рува-рува-рувая,
Рува-рува-рувая,
Рува милая моя.

А дівчина не виходить,
Хатину вбирає,
Стоїть хлопець під вікном,
З жалю умліває.

Ой рув-рувая,
Рува-рува-рувая,
Рува-рува-рувая,
Рува милая моя.

Ой не стій під вікном,
Не махай рукавом,
Бо не вийду, не постою
Із тобою, дураком.

Ой не стій під вікном,
Не махай пальцем,
Бо не вийду, не постою
Із тобою, сранцем.

Ой не стій під вікном,
Не стукай у рямця,
Є у мене рябий кіт,
Поцілуй у яйця.

Ой не стій під вікном,
Не махай плечима,
Бо не вийду і не стану,
Хай тобі причина.

Чи і в вас, як і в нас
На вгороді каштани,
А дід бабу смиче ззаду,
Заробляє на штани.

Чи і в вас, як і нас
На вгороді ямка,
А дід бабу запатрелив,
Аж губами плямка.

Ой по тим (цім) боці жи та й по толоці,
Ой (та й) цигани стояли. (двічі)

Та й поміж тими жи та й циганами жи
Та й циганка а й ворожка. (двічі)

Та й до тиєї жи та й циганочки
Та й втоптана дорожка. (двічі)

А й у Єрусалимі рано задзвонили,
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрим людім на весь ве(чір)!

Рано задзвонили, cвятих побудили,
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрим людім на весь ве(чір)!

Вставайте, cвятії, думати-гадати,
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрим людім на весь ве(чір)!

Думати-гадати, яке ім’я дати,
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрим людім на весь ве(чір)!

Дали йому ім’я святоє Василя,
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрим людім на весь ве(чір)!

Меланія румнянія,
Й Меланія пребагата,
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрим людім на весь вечор!

Та дала на церкву срібла, злата,
Золотом церквуй обливала,
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрим людім на весь вечор!

Золотом церкву й обливала,
Нищих, убожих наділяла,
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрим людім на весь вечор!

Нищих, убожих наділяла,
На три же часті розділяла,
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрим людім на весь вечор!

Первая часть же Меланія,
Другая часть же Василія,
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрим людім на весь вечор!

Другая часть же ж Василія,
Третяя часть же Іван Хреститель,
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрим людім на весь вечор!

Третяя часть же Іван Хреститель,
А й у тій церкві престол стоїть,
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрим людім на весь вечор!

А й у тій церкві престол стоїть,
За тим престолом сам Бог ходить,
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрим людім на весь вечор!

(За тим престолом сам Бог ходить,
Божая Мати Бога просить,
Прибав, Боже, іще віку
Цьому пану чоловіку.
Його жінці милесенькій,
Його діткам манесеньким.

Дай Бог, вечір добрий! Винесіть пиріг довгий!)

На річці, річці, на Яридані,
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрим людім на весь вечор!

Там вмовлялося три товарищі,
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрим людім на весь вечор!

Первій товариш –ясноє сонце,
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрим людім на весь вечор!

Другий товариш – ясен місяць,
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрим людім на весь вечор!

Третій товариш – дробен дощик,
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрим людім на весь вечор!

Ясноє сонце вихваляється,
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрим людім на весь вечор!

Як ізійду я рано-вранці,
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрим людім на весь вечор!

То й освічу я небо і землю,
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрим людім на весь вечор!

Ясен місяць вихваляється,
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрим людім на весь вечор!

Як ізійду я пізно звечіра,
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрим людім на весь вечор!

То й освічу я небо і землю,
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрим людім на весь вечор!

Дробен дощик вихваляється,
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрим людім на весь вечор!

Як упаду я тричі на маю,
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрим людім на весь вечор!

То уродить жито-пшениця,
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрим людім на весь вечор!

Жито-пшениця, всяка пашниця,
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрим людім на весь вечор!

Та перейди, місяцю,
Та перейди, ясненький,
Та й на нашу вулицю,
Та й на нашу широ(ку).

Та на нашій вулиці,
Та на нашій широкій
Та все хлопці молодці,
Та все хлопці моло(дці).

Та нема ні луччого,
Та нема ні кращого
Над Гришечка нашого,
Над Гришечка нашо(го).

Через тещин двір ходить,
Через тещин двір ходить,
Щоб його теща хвалила,
Щоб його теща хвали(ла).

Щоб його теща хвалила,
Щоб його теща хвалила,
Дівка Маринка любила,
Дівка Маринка люби(ла).

Дівка Маринка любила,
Теща ворота забила.

ВІтер з поля, хвиля з моря,
Ой да й довела любов до горя. (двічі)

Світ кружиться,
Ой да й на плечах орьол садітся. (двічі)

Ой ти, орьол сизокрилий,
Ой да й скажи правдоньку, де мой милой? (двічі)

А мой милой на роботі,
Ой да й на літєйному заводі. (двічі)

Жила вдова на край села,
Та було в вдови дев'ять синів,
А десята дочка Галюточка.

Сини зросли, в розбій пішли,
А Галя зросла, заміж вийшла,
Вийшла Галя за крамаря.

Вийшла Галя за крамаря,
Крамарь їде крамарювати,
Та бере Галю шинкувати.

Як набігли розбійники,
Крамаря вбили, а крамарчатко,
А крамарчатко розірвали,
А сестру Галю з собой взяли.

Уставайте, брати, що ж ми наробили?
Зятя вбили, а племінятко,
А племінятко розірвали,
А сестру Галю з собой взяли.

Ой, місяцю-перекраю,
Зайди за комору.

Зайди за комору,
Світи мені, молодому,
Як іду додо(му).

Як іду додому,
Ой, тоді я світить буду,
Як буду сповня(ться).

Як буду сполняться,
Ой, тоді я правду скажу,
Як буду вінча(ться).

Пішли вони вінчатися,
А піп руки в’яже.

А він мені, розсукин син,
Правдоньки не каже.

Ой ти, зозуле петрівняя,
Ой не куй рано й у дібро(ві).

Ой не куй рано й у діброві,
Не збуди мене, молодо(ї).

А збудять мене раніш тебе,
Сива зозуле не для те(бе).

Вставай, невістко, годі спати,
Та йди капусту полива(ти).

Невістка встала й послухала,
Та й знов головку й укута(ла).

Свекорко каже: "Розбудімо!",
Свекруха каже: "Задаві(мо)!".

Свекорко каже: "Гріх нам буде",
Свекруха каже: "Друга буд(е)!"

Свекорко каже: "Не такая",
Свекруха каже: "Молода(я)!"

Свекорко каже: "Не до мови",
Свекруха каже: "До любо(ві)!"

Ой там на горі, ой там на крутій,
Ой там сиділо пара голубів. (двічі)

Вони сиділи, парувалися,
Сизими крильми обнімалися. (двічі)

Ой десь узявся охотник-стрілець,
Розбив, розлучив пару голубів. (двічі)

Ой що голуба вбив, голубку прибив,
Й узяв під полу, приніс додому. (двічі)

(Насипав пшенця по колінця,
Налив водиці аж по крилиці.

Голубка не їсть, голубка не п'є,
На круту гору все плакати йде.

Голубко моя, ......
Чого ж ти така буркотливая?

А єсть у мене сім пар голубів,
Піди подивись, може там і твій?

Я вже ходила, я вже видила,
Немає такого, як я утеряла.

А не так він гуде, як до мене йде,
А не так він закув, як той перший був.)