Цифровий архів фольклору

У Харькові на риночку,
Там пив чумак горілочку,
Пропив воли, пропив вози,
Пропив ярма ще й занози,
Все своє добро.

Прокинувся чумак вранці,
Та й пощупав у карманці,
Всі кишені вивертає,
А там грошей та й немає,
Нічим похмелитися.

Скинув чумак жупанину,
Дай, шинкарко, четвертину,
Шинкарочка треться, мнеться,
Відвернеться, засміється,
Шо чумак - дурак.

У Харькові на риночку, там пив чумак горілочку,
Пропив воли, пропив вози, пропив ярма, ще й занози,
Все своє добро.
Пропив воли, пропив вози, пропив ярма, ще й занози,
Все своє добро.

Прокинувся чумак вранці та й полапав у карманці,
Всі кишені вивертає, а там гроші та й немає, нічим похмелитись.
Всі кишені вивертає, а там гроші та й немає,
Нічим похмелиться.

Скинув чумак сірачину, дай, шинкарько, четвертину,
Шинкарочка треться, мнеться, одвернеться, засміється, що чумак дурак.
А шинкарка треться, мнеться, одвернеться, засміється, що чумак дурак.

У Харькові на риночку,
Там пив чумак горілочку,
Пропив воли, припив вози,
Ой пропив ярма, ще й занози,
Все чумацькоє добро.

Прокинувся чумак вранці,
Та й полапав у карманці,
Всі кишені вивертає,
Та й були гроші, та й немає,
Нічим похмелитися.

Скинув чумак сірячину,
Ставляй, шинкарко, четвертину,
Шинкарочка треться, мнеться,
Та й обернеться, засміється,
Шо чумак - дурак.

У містечку Богуславі сидить дівчат купка,
Межи ними Бондарівна як сива й голубка. (двічі)

Під'їжджає пан Каньовський та й шапочку зняв же,
Обійняв він Бондарівну та й поцілув же. (двічі)

Ой не годен пан Каньовський мене цілувати,
Тільки годен пан Каньовський мене роззувати. (двічі)

(Ой шепнули Бондарівні добрі люди тихо,
Тікай, тікай, Бондарівно, буде тобі лихо. (двічі)

Ой тікала Бондарівна помежи горами,
А за нею три козаки з гострими шаблями. (двічі)

Ой тікала Бондарівна з високого мосту,
Сама вона хорошая, хорошого зросту. (двічі))

Туман яром по долині, (двічі)
Широкий лист на калині. (двічі)

А ще ширший на дубочку, (двічі)
Кличе голуб голубочку. (двічі)

Хоч не свою, дак чужую: (двічі)
– Прийди, серце, поцілую. (двічі)

Туман танчок виводив. (двічі)

Що виведе та й стане. (двічі)

На дівочок погляне. (двічі)

Чи всі дівки у танку? (двічі)

А де взявся сірій вовк,
Та розігнав весь танок.

Що дівчатам шапку зняв. (двічі)

А хлопʼятам хвіст задрав. (двічі)

А хлопʼята за кійки,
Давай, вовче, ягідки.

Чи солодкіх огірків. (двічі)

Туман поле покриває,
Ай туман поле та все покриває,
Ой сиз голубонько літає.

Сиз голубонько літає,
А він літає та все буркотає,
Ай усе крилечками блудить.

Та все крилечками блудить,
Ай тяжко-важко ой та на серденьку,
Ой ой хто кого ой вірно любить.

(Кого вірно любить,
Ай по-під мостом та все трава ростом,
Щука риба лина гонить.

А то ж риба, то не щука,
То з милим дружком розлука.

Розлучила нас неволя,
Чужадальная сторона.)

Тринди, тринди, триндиченьки,
По тім боці криниченьки
Там дєвки (пизди) сидять,
По варенику їдять.

Ухажорів в мене тридцять,
Я не знаю куди скриться,
Я топиться побігу -
Вони сидять на берегу.

У мого мильоночка
Сімнадцять ухажорочок,
Вісімнадцятая я -
Сьогодні очередь моя.

Торох, торох, сіяв горох,
Горошку потрошку,
Утоптали чужі хлопці
Та й до нас доро(жку).

Не так вони утоптали,
Як кіньми ізбили,
Бодай же ви не дождали,
Щоб ми вас люби(ли).

Шо на нашій та й вулиці
Ряба жаба лізе,
Бодай тобі, та Марійко,
Голова й обліз(е).

Та й облізла, та й облізла,
Та й стала як тиква,
Шоб ти того та й Івана
Любити й одви(кла).

Ой нате вам, та й горяни,
Коробочку клоччя,
А нам дайте-передайте
Чорнявого хлоп(ця).

Торох, торох, сію горох,
Гороху потрошку,
Утоптали чужі хлопці
А до нас дорожку.

Не так вони й утоптали,
Як кіньми й убили,
Бодай же ви не діждали,
Щоб ми вас любили.

Той край рідний той край милий, де ти уродився,
Раз побачив ту дівчину - навіки влюбився. (двічі)

Ой улюбився, укохався у ті карії очі,
Що не дають упокою ані вдень, ні вночі. (двічі)

Ой по тім боці біля річки терни процвітали,
Поміж тими терночками цігани стояли. (двічі)

Одна дівка молоденька с козаком гуляла,
Де взялися вражі люди та й розпарували.

Та й розпарували,
Мені дівці молоденькій наробили слави.

Тая дівка до циганки дорожку топтала,
Та й просила, щоб козака та й причарувала.

–Циганочка, волошечко, вволи мені волю,
Та й пороби козакові, щоб ходив за мною.

Циганочка, волошечка воленьку вволила,
Одрізала дівці косу та й перепалила.

–Ой дивися дівчинонько, як коса палає,
За тобою, дівчинонько, козак помирає.

Тихо, тихо Дунай воду несе,
А ще тихше та дівка й косу че(ше).

Вона чеше же на Дунай однесе же,
Пливи, косо, та тихо й за водо(ю).

Пливи, косо, же тихо за водою же,
А я піду та й у слід за тобо(ю).

Аж допливла же а й до темного лісі,
В темнім лісі а явір зелене(нький).

В темнім лісі а явір зелененький,
Під явором та й козак молоде(нький).

Нема краю же тихому Дунаю же,
Нема спину а й вдовиному си(ну).

Нема спину вдовиному сину,
Що звів з ума молоду й дівчи(ну).

Тиха, тиха на дворі погода,
Нема мого милого з походу. (двічі)

Іще тихша погодонька буде,
Як мій милий з походу прибуде. (двічі)

Іде милий, іде по дорозі,
Стріча милу з дитям на порозі. (двічі)

– Здоров, мила, здоров, чорнобрива,
Чия в тебе на руках дитина? (двічі)

– Була в мене циганка уранці,
Та й забула дитину на лавці. (двічі)

– Брешеш, мила, брешеш, чорнобрива,
Не такая циганська дитина. (двічі)

А в циганки дитина чорнява,
А у тебе на руках білява. (двічі)

– Був у мене козак опівночі,
Та й оставив свої карі очі. (двічі)

Ти, місяцю-перекраю,
Не світи нікому,
Тільки світи миленькому,
Як іде додо(му).

Тільки світи миленькому
Восковую свічку,
А щоб було виднесенько
Брести через рі(чку).

Річку брести, Дунай плисти
Та й не замочиться,
Щоб до тії дівчиноньки
Та й не запізни(ться).

Скрізь погасло, скрізь погасло,
В одній хаті сяє,
Ой, там моє серденятко
Вечерять сідає.

Ой, вечеряй, ой, вечеряй
Та й бери потрошку,
Як зачуєш голосочок,
То кидай і ложку.

Ти, зятю, хароший,
Ти, зятю, хароший,
Не стій за плечима,
Не лупай очима,
Заглянь у кишеню
Вийми грошів жменю
Викинь на тарілку,
Викуп свою жі(нку).

Ти й орьол, ти й орьол, ти товаришу мой,
Ти літаєш високо, ти биваєш далєко. (двічі)

Ти літаєш високо, ти биваєш далєко,
Чи не був ти й, орьол, над моєю стороной? (двічі)

Чи не був ти й, орьол, над моєю стороной,
Чи не журиться моя дєточка за мной? (двічі)

Вона журиться ше й печалиться,
За тобою, козаком, побивається. (двічі)

Ти ж знав, нащо брав мене, невеличку,
Ой знав, нащо брав мене, невеличку,
Мене мати годувала як перепеличку. (двічі)

Годувала, годувала та й не медувала, (двічі)
Дала мені біле личко, щоб я панувала. (двічі)

А я не паную, ще дужче горюю, (двічі)
Всі подружки пішки йдуть – я впереді дую. (двічі)

Тече річка, тече бистра, береги крутії,
А в тюрмі сидять жульмани, хлопці молодії. (двічі)

Сплять жульмани, сплять жульмани, лиш один не спить,
Він своєму начальнику потихеньку говорить. (двічі)

Ти, начальник, ти, начальник, одпусти додому,
Бо вже скучилась, бо вже змучилась дівчина за мною. (двічі)

Одпустю тебе додому, так ти красти будеш,
Ти напийся води холодної, про любов забудеш. (двічі)

Пив я воду. пив холодную. та й не напивався,
Любив жульман дівчиноньку, нею милувався. (двічі)

Умер жульман, умер жульман. умерла надія,
Лиш остався кінь вороний, збруя золотая. (двічі)

А ви збрую золотую товарушу дайте,
А коника вороного в полі розстріляйте. (двічі)

Тече річка невеличка понад слободою,
Взяла дівка нові відра й пішла за водою,
Взяла дівка нові відра й пішла за водою.

Іще води не набрала, стала й подумала,
За миленьким зажурилась, та й у воду впала.

Біжить батько, біжить мати і кричать "ратуйте",
А дівчина отвічає – за мной не жалкуйте,
А дівчина отвічає – за мной не жалкуйте.

Тече річка невеличка понад слободою, ой,
Тече річка невеличка понад слободою.

Взяла дівка нові відра, пішла й за водою, ой,
Взяла жи дівка й нові й відра, пішла й за водою.

Іще води не набрала, стала й подумала, ой,
Іще жи води й не набрала, стала й подумала.

За козаком(и) зажурилась та й у воду впала, ой,
За козаком(и) зажурилась та й у воду впала.