У Харькові на риночку

Гуляв чумак на риночку, там пив чумак горілочку,
Пропив воли, пропив вози, пропив ярма, ще й занози,
Все чумацькоє добро. (двічі)

Прокинувся чумак вранці, нема грошей у гаманці,
Всі кишені вивертає, а там грошей чортів має,
Нічим похмелитися. (двічі)

Пішов чумак до шинкарки: "Дай, шинкарко, хоть півчарки!"
Шинкарочка наливає, заплатити заставляє,
А грошей в його нема! (двічі)

Скинув чумак чумачину: "Дай, шинкарко, четвертину!"
Шинкарочка треться, мнеться, одвернеться, засміється, Що чумак дурак. (двічі)

У Харькові на риночку,
Там пив чумак горілочку,
Пропив воли, пропив вози,
Пропив ярма ще й занози,
Все своє добро.

Прокинувся чумак вранці,
Та й пощупав у карманці,
Всі кишені вивертає,
А там грошей та й немає,
Нічим похмелитися.

Скинув чумак жупанину,
Дай, шинкарко, четвертину,
Шинкарочка треться, мнеться,
Відвернеться, засміється,
Шо чумак - дурак.

У Харькові на риночку, там пив чумак горілочку,
Пропив воли, пропив вози, пропив ярма, ще й занози,
Все своє добро.
Пропив воли, пропив вози, пропив ярма, ще й занози,
Все своє добро.

Прокинувся чумак вранці та й полапав у карманці,
Всі кишені вивертає, а там гроші та й немає, нічим похмелитись.
Всі кишені вивертає, а там гроші та й немає,
Нічим похмелиться.

Скинув чумак сірачину, дай, шинкарько, четвертину,
Шинкарочка треться, мнеться, одвернеться, засміється, що чумак дурак.
А шинкарка треться, мнеться, одвернеться, засміється, що чумак дурак.

Ой косив мужик та й у лузі сіно,
Ой же піт із його ллється.

Аж піт з його ллється,
Ох і лежить чумак та й під своїм возом,
Ой із мужика сміється.

З мужика сміється,
Ох і смійся, смійся, та превражий сину,
Ой за сміх тобі буде.

Та й за сміх тобі буде,
Ой прийде зіма, недобра година,
Нічим воли годувати.

Ой нічим воли годувати,
Воли ревуть, води не п'ють
Чумак зажурився.

Чумак зажурився,
Ой бере чумак з-під поли налигач,
Та й пішов слободою.

Прихожу я додому, трохи був п’яненький,
Та й до жінки з кулаком кинувсь, мов дурненький. (двічі)

«Чого, – кажу, – губи дмеш, чого сердисся,
Чом до мене не говориш, не повернисся?». (двічі)

Закінчила жінка прясти, як ухвате днище,
А я з хати та й утік прямо на горіще. (двічі)

Як тікав же я знадвору та й потіг драбину,
Бо якби була догнала – повредила спину. (двічі)

А в неділю рано-вранці піч жінка топила,
Та й із сиром вареників собі наварила. (двічі)

Дала ж мені вареничок, винесла знадвору,
Наколола на рогач, подала нагору. (двічі)

Дала ж мені вареничок, ще й дві варяниці,
А третьою навкидя вдарила по пиці. (двічі)

Може й вам кому прийдеться п’яному бувати,
Не займай своєї жінки, краще лягай спати. (двічі)

Якось у неділю склались по рублю,
Щоб розвесилити душечку свою,
Випив стакан водки, ще й сирком загриз,
А потом в канаву нечистий заніс,
Випив стакан водки, ще й сирком загриз,
А потом в канаву нечистий заніс.

Устаю я вранці же- голова болить,
А у тій горлянці наче що стримить,
А в кармані тихо, як у тім раю,
Нічим похмелити душечку свою,
А в кармані тихо, як у тім раю,
Нічим похмелити душечку свою.

(Що ж мені робити, що ж мені казать?
До получки довго нічого кусать.

Ой горло, ти, горло, яке ти без дна,
Ой скажи спасибі, що дітей нема.

Покинула мати, а жінка втекла,
А не дуже довго ще краща прийшла.

Думала навчити, як у світі жить,
Що я перестану та горілку пить.

Жінко моя мила, жінка дорога,
...бо каждий день по літру носи.

Чоловіче милий, чоловіче мій,
Не буду горілку я тобі носить.

Лучче буду камінь на плечах носить,
Чим у одній хаті з п'яницею жить.)