Цифровий архів фольклору

Кажу казу (казку),
Зарізав дід козу,
А вовк наївся,
Отняв у його
Та дристав,
А хазяїн тоді біг
Та хлестав!

Маленькая дівочка як розова квіточка,
Читаю, читаю – нічого не знаю,
Тіки знаю аз та буки – дайте копієчку в руки!

Не здихай, мила, так тяжко,
Не здихай так тяжело,
А вой да хіба же тобі дру…, ой дружка жалко,
Забувай тепер його.

Забувай тепер його.
Та вой да хіба же тоді же я, ой я й забуду,
Як закроються ой глаза.

Як закроються глаза.
Та вой да серце же кров'ю же о…, ой оболльоться,
Грудь сов'яне же я..., ой як трава.

Грудь сов'яне, як трава.
Та вой да грудь сов'яне і ой засохне,
Нікогда не ро…, ой розцвітьот.

Нікогда не розцвітьот.
Та вой да по кладбищу я ходила,
Не боялась нічого.

Не боялась нічого.
Та вой да чого ж мені ой здєсь бояться,
Здєсь ночниї сторожа.

Здєсь ночниї сторожа.
Та вой да чого ж мені здєсь бояться,
Здєсь мой миленький лежить.

Ой чи то ж той Омелько, (двічі)
Ой чи то ж той Омелько, що жне жито помаленьку. (двічі)

Він нажав пів снопа (двічі)
Він нажав пів снопа та й говорить, що копа. (двічі)

Він нажав один сніп (двічі)
Він нажав один сніп та й говорить десять кіп. (двічі)

А він жита не жав, (двічі)
А він жита не жав, в борозенці лежав. (двічі)

Борозенька вузенька, (двічі)
Борозенька вузенька, ми не вляжемося. (двічі)

Тепер нічка невеличка,(двічі)
Тепер нічка невеличка, не награємося. (двічі)

Ось і дядина іде, (двічі)
Ось і дядина іде і гов'ядину несе. (двічі)

Чи гов'ядину їсти, (двічі)
Чи гов'ядину їсти, чи на дядину влізти?

Він гов'ядину ізжер, (двічі)
Він гов'ядину ізжер, сім раз дядині упер. (двічі)

Пішла киця по водицю,
Та й упала у криницю,
Пішов котик рятувати,
Та й за уха витягати,
Витяг, витяг за уші,
Посадив же на суші,
Сиди, кицю, весело,
Як поїду на село,
Рибки ловити,
І кицю кормити.

Як я була ще маленька, колихала мене ненька,
Ой дуб, дуба-дуба, дівчина моя люба.

А як стала підростати, стали хлопці колихати,
Ой дуб, дуба-дуба, дівчина моя люба.

А я спати не хотіла, аж коробка торохтіла,
Ой дуб, дуба-дуба, дівчина моя люба.

Набрехала на мене, шо я лазив на неї,
А я лазив на берьозу, не на п’яну, на тверьозу,
Ой дуб-дуба, дуба-дуба, була дівчина люба,
Набрехала на мене, шо я лазив до неї,
А я лазив на берьозу, не на п’яну, на тверьозу!

Вой да й в нас партія невеличка,
Гей, гей, гей, гей,
В нас партія невеличка,
Полтораста чоловічка всєх.

Вой да й ми подходим к кабаку да,
Гей, гей, гей, гей,
Ми подходим к кабаку да,
Лежить шинкар на боку да спить.

Вой да й уставай, шинкар, з постелі,
Гей, гей, гей, гей,
Уставай, шинкар, з постелі,
Бо наробимо потєрі ми.

Вой да й виганяла я скотину,
Гей, гей,гей, гей,
Виганяла я скотину
На широкую долину пасть.

Вой да й сама сіла под горою,
Гей, гей, гей, гей,
Сама сіла под горою,
Говорит солдат зо мною рєчь.

Вой да й ви, солдати молодії,
Гей, гей, гей, гей,
Ви солдати молодії,
У вас кудрі завивнії в всєх.

Вой да й ми на то кудрі кудрєлі,
Гей, гей, гей, гей,
Ми на то кудрі кудрєлі,
Шоб нас дєвочки любили всєх.

Вой да й кудрі виться перестали,
Гей, гей, гей, гей,
Кудрі виться перестали,
Дєвки любить нас не стали всєх.

Не плач, мати, не журись, на те молод уродивсь да
Гей, гей, йо-хо-хо, на те молод уродивсь!

На те молод уродивсь, шо в салдати погодивсь да
Гей, гей, йо-хо-хо, шо в салдати погодивсь!

Тоді ж, мати, заплачеш, як на войні побачиш да
Гей, гей, йо-хо-хо, як на войні побачиш!

Ой на войні, на войні, на вороному коні да
Гей, гей, йо-хо-хо, на вороному коні!

На вороному коні, на черкеському сідлі да
Гей, гей, йо-хо-хо, на черкеському сідлі!

На черкеському сідлі ше й шабелька при боці да
Гей, гей, йо-хо-хо, ше й шабелька при боці!

Ше й шабелька при боці, нагаєчка у руці да
Гей, гей, йо-хо-хо, нагаєчка у руці!

Ой Боже(и), Боже(и), коли той вечір буде,
Та коли про мене наговоряться лю(ди).

Говорять зранку, говорять до півночі,
Бодай ворогам повилазили й о(чі).

Говорять старі, говорять ше й малії,
А ше й говорять воріженьки тяжкі(ї).

Ой горе(и), горе(и), сирота грядки поле,
Великий мороз аж у ніженьки ко(ле).

Ой то ж не мороз, то нерідная мати,
Кладе сироту, не вечерявши, спа(ти).

Не вечеряла, не буду й обідати,
Нема родочку — нікому й одвіда(ти).

А ненько моя, дороге насіннячко,
А де тебе взяти, де тебе посія(ти)?

Ой посію я в світлиці на скамниці,
А буду ж поливать сім неділь із крини(ці).

Буду поливать сім неділь із криниці,
Поки зійдуться братіки та сестри(ці).

А братіки йдуть, як голубчики гудуть,
А сестриці йдуть, як зозуленьки ку(ють).

Ой на Вкраїні висока могила,
Ой на могилі червона калина. (двічі)

На могилі червона калина,
Ой на калині чорний ворон кряче. (двічі)

На калині чорний ворон кряче,
Ой на чужбині сиротина плаче: (двічі)

"Я й недавно сиротою стала,
Ой багато горенька й узнала. (двічі)

Ой казали мені вражі люде:
"Вийди заміж - добре тобі буде". (двічі)

А я людську воленьку ввольнила,
Вийшла заміж, головку втопила. (двічі)

Ой, утопила в глибоку криницю,
Вийшла заміж за горьку п'яницю. (двічі)

Шо п’яниця все п'є та гуляє,
А прийде додому - як не б'є, то лає. (двічі)

Сам лягає у кроваті спати,
Мене заставляє голубів ганяти. (двічі)

Ой не літайте, голуби, по хаті,
Та й не розбудіте милого з кроваті. (двічі)

А я знаю, коли розбудити,
Ой як стане сонечко сходити. (двічі)

Уставай, Ваня, моє милування,
Вже готове для тебе вмивання. (двічі)

Шо вода в тазочку та ще й у садочку,
Рушничок біленький висить на кілочку. (двічі)

Стоять тобі вареники в маслі.
Стоїть тобі горілочка в пляшці. (двічі)

А єсть тобі білі паляниці,
Задля тебе, горкого п'яниці. (двічі)

Став Ваня з кроваті вставати,
Стала його мила в вікно вилітати. (двічі)

"Ой чого ж ти, мила, в вікно вилітаєш,
Хіба ж ти моїх жартів не приймаєш?" (двічі)

"Ой як би ж я та жарти приймала,
То вже б давно в могилі лежала". (двічі)

Ой нема гірш нікому, та як тій сиротині,
Та ніхто не пригорне та й при ли…, при лихій годи(ні). (двічі)

А не пригорне батько, та не пригорне мати,
А хіба той пригорне, а й шо ду…, шо думає взя(ти). (двічі)

Ой налетіли гуси та й з далекого краю,
А зколотили воду а в тихо…, в тихому Дуна(ю). (двічі)

А бодай же ви, гуси, та з пір'ячком пропали,
Та як ми любилися, а тепер, тепер переста(ли). (двічі)

А як ми любилися, та як голубів пара,
А тепер розійшлися, а як си…, як синяя хма(ра). (двічі)

А як ми любилися, та як зерно в горісі,
А тепер розійшлися, та як ту…, як туман по лі(сі). (двічі)

Ой по тихому та Дунаєчку а вітер хвилю гонить,
Та й молоденький новобранець полковничка про(сить).

«Ой пусти мене, та й полковнику, а із полку додому же,
Та розплакалась-розтужилась дівчина за мно(ю)».

«Ой нехай плаче та й нехай плаче, а нехай ше й потуже,
Та й нехай же той новобранець три годи прослу(же)».

А служив службу та й воєнную, а начав помирати же,
Та начав собі перед смертю дівчину й бажа(ти).

Ой не по правді та й козаченьку а в могилу лягаєш,
Та шо ти собі перед смертю дівчину бажа(єш).

А й умер, умер та й новобранець а у неділю вранці же,
Та й положили новобранця в світлиці на ла(вці).

А коня ведуть та й тіло несуть, а кінь головку клонить,
Та стоїть дівка на воротіх, білі ручки ло(мить).

Ой ламай, ламай, та дівчинонько а з мізинного пальця же,
Та світ ізійдеш, та й не найдеш такого краса(вця).

Ой яр, яр,
Я за яром стояла,
Я з майором гуляла,
А майор молодой,
Під ним конь вороной,
Сідло кованоє,
Розмальованоє,
Чорнії сапожки,
Із підбориками,
З приговориками,
Із зубчиками,
Із вищиками,
Бодай нашому майору
Очі вискакали,
Бариня бравая!
Сибер-бубер,
Вапапубер,
Вапапубер,
Ва-па-па!

Раз на празник Воскресіння
Зібралася вся жидівля.

Вони раду радять жидівськую,
Як Ісуса Христа уловити.

Уловити, умертвити,
А на древі розпинати.

А на древі розпинати,
Гвоздям руки-ноги прибивати.

Прийшла к йому Божая Мати,
Рече йому Божі слова:

"Ой, Сину мій, ой, Боже мій,
Чом Ти до мене не говориш?

Чом Ти до мене не говориш,
Ні словечка не промовиш?"

"Не сам же я, Мамо, помираю,
За праведні душі страсть приймаю."

Прийняв муки, прийняв рани,
За праведні душі, християни.

Соловей мой, рання пташечка, (двічі)
Не пой рано в зельоном саду.

Не пой рано в зельоном саду, (двічі)
Бо й так тошно мені, молодцу.

Бо й так тошно мені, молодцу, (двічі)
Через тою розкрасавицю.

Не схотіла зо мною гулять, (двічі)
Та й продала свой зельоной сад.

Та й продала свой зельоной сад, (двічі)
За сто рублів ше й за п'ятдесят.

За сто рублів ше й за п'ятдєсят,
Русу косу ще й за тисячу,
А за красу ціни не зложу.

А за красу ціни не зложу, (двічі)
Шо я в батька в розкоші живу.

Шо я в батька в розкоші живу, (двічі)
А в матері на перинах сплю.

А в матері на перинах сплю, (двічі)
З братіками на улицю йду.

3 братіками на улицю йду, (двічі)
З сестрицями пісенкі пою.

Ходив я по полю,
А ходив я, гуляв,
А й найшов я й записку,
Та ой став, прочитав.

Найшов я записку,
Та ой став, прочитав,
Та на завтре на утро
Ой в темницю попав.

На завтре на утро
А в темницю попав,
Та й сижу я в темниці,
А в темниці темной.

Сижу я в темниці,
А в темниці темной,
А й ко мнє прилітає
А й орьол молодой.

Ко мнє прилітає
А й орьол молодой,
Та он криллями маше,
Ой стучить у вікно.

Он криллями маше
Та й стучить у в окно:
"Та й товариш мой вєрной,
А й давай улетьом.

Товариш мой вєрной,
Ой давай улетьом,
Ой дальоко, ой дальоко,
Ой за сині моря."

Дальоко, дальоко,
Ой за сині моря,
А й за синім же морем
Ой стоїть мать родна.

А за синім морем
Ой стоїть мать родна,
Та вона горько плаче,
Ой сина вговоря:

"Та сину, мій сину,
Та що ти наробив,
Що ти батька зарізав,
А братіка убив.

Що батька зарізав,
Ой а братіка убив,
А сестрицю родную
Ой у морі втопив".

Що батько на лавці,
А братік на столі,
А сестриця родная
Ой у морі на дні.

Що батька хоронять,
А братіка несуть,
А сестрицю родную
Ой із моря тягнуть.

(Що й у пана Йвана та на його дворі,
Щедрій вечір, добрій вечір,
Добрим людім на здоро(в’я)!)

Та на його дворі та й за його столом,
Щедрій вечір, добрій вечір,
Добрим людім на здоро(в’я)!

Там же сидів Господь, святий же Петро,
Щедрій вечір, добрий вечір,
Добрим людім на здоро(в’я)!

Що він вечеряє щуку та рибу,
Щедрій вечір, добрій вечір,
Добрим людім на здоро(в’я)!

Прийшла к йому Божая Мати,
Щедрій вечір, добрій вечір,
Добрим людім на здоро(в’я)!

Дай же, Петре, золотії ключі,
Щедрій вечір, добрій вечір,
Добрим людім на здоро(в’я)!

Ой ти, дівко, благородна,
Не лягай спать з дворянином - будеш добра. (двічі)

Бо дворянин пізно ходить,
Не й одную же дівчиноньку же з ума зводить. (двічі)

Ізвів одну, звів другую,
Шей на мене же нахвалявся же, молодую. (двічі)

Хіба вже я дурна була,
Шо він мене же ізвів з ума же, я й не чула. (двічі)

Ізвів з ума, сів на коня:
"Зоставайся же, дівчинонько, же тепер сама". (двічі)

"Не сама я зосталася,
Ше й у лузі же калинонька же розцвілася. (двічі)

Шо й у лузі на долині
Колихала же дівчинонька же дві дитині. (двічі)

Колихала та й плакала:
"Ой чого ж я же отця, неньки же не слухала. (двічі)

Послухала дворянина,
Тепер моя же головонька же нещаслива". (двічі)

Ой у лузі на терночку
Колихала же дівчинонька же сина й дочку. (двічі)

Та й стелись, стелись, та й барвіночок,
Не кореном - листом.

Не кореном – листом.
Та викликає же ой парень дівку
Й не голосом - свистом.

Не голосом – свистом,
"Та чи ти чула, ой дівчинонько,
Як я тебе кликав?

Як я тебе кликав
Та через твоє ой подвір'ячко
Сивим конем їхав?"

Сивим конем їхав.
"Та хоть я чула, ой хоть не чула,
Й не обзивалася,

Не обзивалася.
Та темна нічка, ой дробен дощик,
Не сподівалася".

Не сподівалася.
"Та бодай же ти, ой дівчинонько,
Зозулі не чула,

Зозулі не чула.
Та як ти мого та голосочка
За сном не почула!".