Цифровий архів фольклору

Чи ти береза в печі не була
В печі не була та й не горіла?

Я в печі була, ясно горіла,
Свекруха лиха огонь залила.

Свекруха лиха огонь залила,
Шоб я, молода, не вечеряла.

Шоб я молода не вечеряла,
Не вечерявши спатоньки лягла.

Заснула я сон, як місяць зійшов,
Заснула другий, як милий прийшов.

А милий прийшов, в вікно стукає,
В вікно стукає, милу гукає.

Чи ти, мила, спиш, а чи так лежиш,
Що ж до мене ти та й не говориш?

(Я, милий, не сплю, думу думаю:
З ким я, молода, віку доживу.
Доживеш, мила, віку ти сама,
Бо у мене є Галочка друга,
Галочка друга, дитина мала.)

Чого й, милий, припав пилом, чи метелицею,
Шо милий припав пилом чи метелицею?

Чи метелицею,
Чом не ходиш ти до мене чи й ой вулицею? (двічі)

Тію вулицею,
Топчи, топчи, доріженьку ж, а й я ширшу прополю. (двічі)

А я ширшу прополю,
Проміж тими доріжками ж клен-дерева насадю. (двічі)

Клен-дерева насадю,
Рости, рости, клен-дерево ж, а я й буду поливать. (двічі)

Чого не прийшов, як місяць зійшов, як я тебе ждала,
Чи коня не мав, чи стежки не знав, чи мать не пускала? (двічі)

І коня я мав, і стежку я знав, і мати пускала,
Найменша сестра, бодай не зросла, сіделце сховала. (двічі)

А старша сестра сідельце найшла, братіку віддала:
"На, братік, сідло та їдь у село, й де дівчина ждала!". (двічі)

Через річеньку й невеличеньку схочу - перескочу,
Ой віддай мене, моя ж матінко, за кого я схочу. (двічі)

Як віддавала й приказувала в гостях не бувати:
"А якщо прийдеш, моя ж донечко, то вижену з хати". (двічі)

Терпіла я год, терпіла два, третій не стерпіла:
Перетворилась в сиву й зозулю, в гості ж полетіла. (двічі)

Полем летіла, землю крапала дрібними сльозами,
Лісом летіла, гілля ламала білими руками. (двічі)

Прилетіла в сад, сад зельонєнький, сіла на калину,
Сіла та й кує, ще й розказує, як жить на чужині. (двічі)

Над віконечком сидить матінка, рушник вишиває,
А найменший брат стоїть у дверях ружжо заряжає: (двічі)

"Ой дозволь мені, моя матінко, ту зозулю вбити,
Бо вона кує, жалю завдає - я не можу жити". (двічі)

"Не дозволю, сину, не дозволю я ту зозулю вбити,
Бо цій зозулі, як моїй дочці, на чужині жити". (двічі)

"Ой ти, зозуля, ой ти, сивая, перестань кувати,
А якщо дочка, дочка рідная, то іди (лети) до хати". (двічі)

Чого, соловейко, смутной, ні пойош?
Та й співів би я песню, й голоса нема.

Співав би я пісню, й голосу нема,
Та й золотая клєтка, та суше соловʼя.

Золотая клєтка сушить соловʼя,
Та й молода дівчина та й по саду гуля.

Молода дівчина по саду гуля,
Та й десь вколола й ножку, та й зробилась больна.

Уколола ножку, зробилась больна,
Та кричала й гукала, та й дайте доктора.

(Кричала гукала, дайте доктора,
Приїжджає доктор, козак молодой.

Питає дівчину, чим дівка больна?
"Болять й ручки-ножки, болить голова."

"Брешеш ти, дівчино, брешеш дорога,
Мабуть ти, дівчино, сина зродила.")

Чогось мені тяжко-важко
Мабуть скоро я помру, ей,
Ой підіть же, приведіте,
Кого вірно я люблю.

Кого ж вірно я люблю, ей,
Люблю молодого парня, ех і,
Шо кудрява голова.

Шо й кудрява голова, ей,
Шо кудрява-кучерява, ех і,
В його кудрі в три ряда.

В його кудрі у три ряда, ей,
Розчешу я свої кудрі, ех і,
До дівчини я піду.

До дівчини я піду, ей,
Пошов би я до дівчини, ех і,
Так не знаю де живе.

Так не знаю де живе, ей,
Попрошу я товариша, ех і,
Нехай мене одведе.

Нехай мене й одведе, ей,
А товариш краще й мене, ех і,
Він дівчину одіб’є.

Чорноморець, мамінько, ой чорноморець,
Вивів мене ой, босую, ой на морозець,
Вивів мене ой, босую, та й на морозець.

Вивів мене, босую, ой, та й питає:
Чи є мороз, дівчинонько, ой чи немає?
Чи є мороз, дівчинонько, ой чи немає?

Немає морозу, ой, сама роса,
Простояла з чорноморцем ой нічку боса,
Простояла з чорноморцем ой нічку боса.

Простояла ніченьку ой, та й байдуже,
Бо я того чорноморця ой люблю дуже,
Бо я того чорноморця ой люблю дуже.

Чорноморець, матінко, чорноморець,
Вивів мене босую й на морозець,
Вивів мене босую й на морозець.

Вивів мене босую та й питає:
– Чи є мороз, дівчино, чи немає,
– Чи є мороз, дівчино, чи немає?

– Немає морозу, самая й роса,
Простояла дівчина всю ніч боса,
Простояла дівчина всю ніч боса.

Чумак водку п'є, в нього гроші є,
Ой за ним, за ним його рідна мати дрібні сльози ллє. (двічі)

Ой синочок мій, дитино моя,
Ой бросай, бросай горілочку ж пити, бо проп'єш коня. (двічі)

Ой мати моя, ой не брошу я,
Ой я й не брошу же горілочку пити, бо солодкая. (двічі)

Ой синочок мій, дитино моя,
Ой бросай, бросай вдовицю любити, бо зведе з ума. (двічі)

Ой мамо моя, та й не брошу я,
Я не брошу вдовиці любити, бо красивая. (двічі)

Шо в полі бєрьоза, кудрява стояла
Дай ой там дівчинонька пшеничка жала.

Да вона жала, жала, кукіль вибирала,
Да коню вороному под ноги бросала.

Да бросай, дівчинонько, пшениченьку жати,
Да підем у комору постіль білу слати.

Да хоч я постелюся, да не пригорнуся,
Да бо я молоденька славоньки боюся.

Не бійсь, дівчинонько, не бійся нікого,
Да бо я молоденький не зраджу нікого.

Шумить, гуде сосновонька,
Шумить, гуде сосновонька, плаче, туже удівонька,
Шумить, гуде сосновонька, плаче, туже удіво(нька).

Та вона плаче, ще й ридає,
Вона плаче, ще й ридає, на битий шлях поглядає,
Вона плаче, ще й ридає, на битий шлях погляда(є).

Битим шляхим чумаки йдуть,
Битим шляхим чумаки йдуть, мого мужа коня ведуть,
Битим шляхом чумаки йдуть, мого мужа коня ве(дуть).

Та ведуть коня, ще й сідельце,
Ведуть коня, ще й сідельце, заболіло моє серце,
Ведуть коня, ще й сідельце, заболіло моє се(рце).

Шумлять верби в кінці греблі, шо я й насадила.
Нема мого миленького, шо я й полюбила. (двічі)

Не я його полюбила, полюбила мати,
Тільки ж мені і звеліла рушники давати. (двічі)

Один дала, другий дала, на третьому стала,
А четвертим, білесеньким, руки обв'язала.

Що за місяць, що за ясний, що за ясная й зоря,
Ой що в мене за миленький, вечір прийде - п’ять нема. (двічі)

Вечір прийде - п’ять нема,
А на шостий він приходе, ще говорить без кінця. (двічі)

Ще й говорить без кінця,
Шукай тобі, дівчинонько, ще другого молодця. (двічі)

Ще й другого молодця,
А я піду в цю неділю з другою до вінця. (двічі)

Із другою й до вінця,
Їжджяй, їжджяй, мій миленький, я й не дуже тороплюсь. (двічі)

Я й не дуже тороплюсь,
А як будеш вінчатися, а я прийду й подивлюсь. (двічі)

А я прийду, подивлюсь,
Увійшла вона до церкви та й стала біля стіни. (двічі)

Та й стала біля стіни,
Облили козака сльози ще й дрібніші, чим її. (двічі)

А священник це помітив, промовля до молодця:
"Із якою дівчиною приступаєш до вінця? (двічі)

Чи з тією дівчиною, що за рученьку узяв,
Чи з тією дівчиною, що три года прогуляв?" (двічі)

"Не з тією дівчиною, що за рученьку держав,
А з тією дівчиною, що три года прогуляв. (двічі)

Що три года прогуляв,
Розійдися вся родина, а ти, мила, йди сюди,
Аж тепер я признаюся, шо ти вєрная моя." (двічі)