Головна
Чого соловейко смутний, невесьол

Чого соловейко смутний, невесьол

Назва	Чого соловейко смутний, невесьол
Жанр	Пісні з особистого та родинного життя
Мотив	Нещасливе кохання, Журба, туга
Дата запису	1 черв. 1991 р.
Місце запису	с. Мохнач, Зміївський район, Харківська обл., Україна, Слобожанщина
Виконавці	гурт СБК (5 жінок)
Збирачi	Дмитро Лебединський, Олена Балака
Транскрипція	Галина Лук'янець

Слухати аудіо

0:00 0:00

100

Завантажити запис 0Подобається Поділитися

Чого, соловейко, смутний, нє вєсьолий?
Та й головку повєсєл, зьорна й нє клюйош?

Голову повєсіл, зьорна й не клюйош,
Та й клювал би я зьорна й, так волюшки й нєт.

Клювал би я зьорна, так волюшки нєт,
Та й спєвал би я пєсню й, так голоса й нєт.

Співал би я зьорна, так голоса й нєт,
Та й золотая клєтка зсушила мєня.

Залатая клєтка зсушила мєня,
Та й молодая дєвка по саду й гуля.

Можливо, вам також сподобаються:

Аудіо	Назва	Жанр	Місце	Трив.	Текст
0:00 00:30 100	Осталася сирота	Пісні з особистого та родинного життя	с. Мохнач, Зміївський район	00:30	Осталася сирота, Моряк взявся та й поїхав, Осталася сирота. Сиротою неякою, Як людською клеветою. Сиротою неякою, Як людською клеветою.
0:00 03:34 100	Вилітала галка з глибокого й балку	Пісні з особистого та родинного життя	с. Польова, Дергачівський район	03:34	Вилітала галка з глибокого й балки, Та й сіла, й упала і галка на високій со(сні). На високій сосні, де гілки розкошні, Та й не хилися, сосно, бо й так міні то(шно). Не хилися, сосно, бо й так міні тошно. Та й не хилися, гілко, бо й так міні гі(рко). Не хилися, гілко, бо й так міні гірко, Та й гірко ж той дівчині на чужій вкра(їні). Приїхали братца до сестриці в гості, Та й поставили коня на новім помо(сті). Та й давайте ми, братца, випʼємо по чарці, Та й чогось міні, братца, горілка й не пʼє(ться). Чогось міні, братца, горілка не пʼється, Та й коло мого серця, як гадина вʼє(ться).
0:00 01:32 100	Ой не шуми, луже	Пісні з особистого та родинного життя 1 Козацькі	с. Привілля, Словʼянський (Краматорський) район	01:32	Ой не шуми, луже, зелений байраче. – Не плач, не журися, молодий козаче. – Не сам же я плачу, плачуть карі очі, Що нема спокою ані вдень, ні вночі. Сусіди близькії – вороги тяжкії, Не дають ходити, дівчину любити. Я ж буду ходити і буду любити, Ще й до себе візьму, буду з нею жити. Я(к) умру я, мила, а ти будеш жива, Чи згадаєш, мила, де моя могила? А моя могила – край синього моря, Де була між нами тихая розмова. Зійдеш на могилу, не сумуй, не дуже, Спогадають люди, що любились дуже. Зійдеш на могилу, не труси землею, Бо вона, вважаєш, як тяжко під нею. Ой тим воно тяжко – любилися важко, Тим воно тяженько – любились вірненько. (двічі)