Чого соловейко смутний, невесьол

НазваЧого соловейко смутний, невесьол
ЖанрПісні з особистого та родинного життя
МотивНещасливе кохання, Журба, туга
Дата запису1 черв. 1991 р.
Місце записус. Мохнач, Зміївський район, Харківська обл., Україна, Слобожанщина
Виконавцігурт СБК (5 жінок)
ЗбирачiДмитро Лебединський, Олена Балака
ТранскрипціяГалина Лук'янець

Слухати аудіо

0:00 0:00
100

Чого, соловейко, смутний, нє вєсьолий?
Та й головку повєсєл, зьорна й нє клюйош?

Голову повєсіл, зьорна й не клюйош,
Та й клювал би я зьорна й, так волюшки й нєт.

Клювал би я зьорна, так волюшки нєт,
Та й спєвал би я пєсню й, так голоса й нєт.

Співал би я зьорна, так голоса й нєт,
Та й золотая клєтка зсушила мєня.

Залатая клєтка зсушила мєня,
Та й молодая дєвка по саду й гуля.

Можливо, вам також сподобаються:

АудіоНазваЖанрМісцеТрив.ТекстНоти
0:00 00:30
100
Осталася сирота
Пісні з особистого та родинного життя
с. Мохнач, Зміївський район00:30

Осталася сирота,
Моряк взявся та й поїхав,

Осталася сирота.

Сиротою неякою,
Як людською клеветою.

Сиротою неякою,
Як людською клеветою.

0:00 01:32
100
Ой не шуми, луже
Пісні з особистого та родинного життя
1

Козацькі

с. Привілля, Словʼянський (Краматорський) район01:32

Ой не шуми, луже, зелений байраче.
– Не плач, не журися, молодий козаче.

– Не сам же я плачу, плачуть карі очі,
Що нема спокою ані вдень, ні вночі.

Сусіди близькії – вороги тяжкії,
Не дають ходити, дівчину любити.

Я ж буду ходити і буду любити,
Ще й до себе візьму, буду з нею жити.

Я(к) умру я, мила, а ти будеш жива,
Чи згадаєш, мила, де моя могила?

А моя могила – край синього моря,
Де була між нами тихая розмова.

Зійдеш на могилу, не сумуй, не дуже,
Спогадають люди, що любились дуже.

Зійдеш на могилу, не труси землею,
Бо вона, вважаєш, як тяжко під нею.

Ой тим воно тяжко – любилися важко,

Тим воно тяженько – любились вірненько. (двічі)

0:00 03:55
100
​Під вишнею-черешнею
Пісні з особистого та родинного життя
1

Балади

с. Гарбузівка, Сумський район03:55

Під вишнею-черешнею, я з милим стояла,
Із тих пір я сумна стала, як з милим розсталась.
Гей! Із тих пір я сумна стала, як з милим розсталась.

Сіда милий на машину, іде в Москівщину,
А дівчіні й отвічає: «Я ж тебе покину!»
Гей! А дівчіні й отвічає: «Я ж тебе покину!»

"Ой як будеш покидати, подари колєчко,
Як згадаю чорнявого, заболить сердечко".
Гей! "Як згадаю чорнявого, заболить сердечко".

Тече річка невеличка понад слободою,
Взяла дівка нові відра, пішла за водою.
Гей! Взяла дівка нові відра, пішла за водою.

Ой чі брала, чі не брала, стала, постояла,
За чорнявим зажурилась, та й у воду впала.
Гей! За чорнявим зажурилась, та й у воду впала.

Біжить батько, біжить мати, та й кричать: «Рятуйте!»,
А дівчіна отвічає: «За мной не жалкуйте!»
Гей! А дівчіна отвічає: «За мной не жалкуйте!

Було б тоді жалкувати, як була маленька,
А тепер же пожаліє сирая земелька!"
Гей! "А тепер же пожаліє сирая земелька!"