Чогось мені тяжко-важко

Під дубам, дубам, під дубиною,
Там седєв голуб з голубиною. (двічі)

Вони седєли, парувалися,
Правим крилечком прикривалися. (двічі)

Відкіль не взявся вистрєл з-під дуба,
Голуба вбило, голубка вдова. (двічі)

Ішов ахотнік з лєсу додому,
Узяв голубку, приніс додому. (двічі)

Приніс додому, пустив додолу,
Сипе пшениці, води з криниці. (двічі)

– Не хочу їсти, не хочу пити,
Нема й милого, ні з ким прожити. (двічі)

– Ой, єсть у мене сім пар голубів,
Бери любого, собі милого. (двічі)

Ой, вона брала та й вибирала,
Кого любила та й патіряла. (двічі)

– Не тії пірʼя, не той пушочок,
Не той миленький, не той дружочок. (двічі)

Понад садом, садом та пшениченька ланом,
Та пшениченька ланом,
Горою, горою овес.

Горою овес,
Да не по правді козаче, не по правді, соколе,
Зі мною, зі мною живеш.

Зі мною живеш,
Да як вечір настане, а як вечір настане,
До другої, до другої йдеш.

До другої йдеш,
Да мені молоденькій, а мені молоденькій,
Жалю, жалю завдаєш.

Понад садом, садом та пшениченька ланом,
Та пшениченька ланом,
Горою, горою овес.

Чогось мені тяжко-важко, мабуть, скоро я й умру, ее-ей, Ой, підіте ж, приведіте, кого вірно я й люблю.

Кого вірно я й люблю, ее-гей,
Люблю, мамо ж, того й парня, шо й кудрява голова.

Шо й кудрява голова, ее-гей,
Сам кудрявий, кучерявий, в його кудрі в три ряда.

В його кудрі в три ряда, ее-гей,
Розчешу я ж свої кудрі, до дівчини спать піду.

До дівчини спать піду, ее-гей,
Пішов би я же до дівчини, так не знаю, де живе.

Так не знаю, де живе, ее-гей,
Попрашу я товариша, нехай мене й відведе.

Нехай мене й відведе, ее-гей,
А товариш краще й мене, він дівчину й отобʼє.

Він дівчину отобʼє, ее-гей,
А дівчина дурна ж буде, вона ж віри не пойме.

Вона віри не пойме, ее-гей,
Вона мені не повірить, вона спати поведе.

Вона спати поведе, ее-гей,
Ляже спати на кроваті, на пуховим кожушку.