Чорноморець, маменько, чорноморець

Та й понад нашим яром та й пшениченька й ланом,
Пшениченька жи, а й пшениченька й ла(ном).

Та й молода й дівчина та пшениченьку й жала й,
Пшениченьку жи, а й пшениченьку й жа(ла).

Ой чи милом ох і мені вмиться,
Та чи білилом ох і набілиться,
Чи по воду ох і мєні йти же,
Та й чи до милого зайти?

Чи по воду ох і мєні йти же,
Та чи до милого ой зайти?
Протів милого же ой двора же,
Та й мене й сумочка й взяла.

Протів милого же ой двора же,
Та й мене й сумочка же узяла,
Милий з двору ох і вибігав же,
Та й за правую ручку брав.

Милий з двору ох і вибігав же,
Та й за правую ох і ручку брав,
За правую, ох і за бєлую,
Та й за сиреброне й кольцо.

За правую, ох і за білую,
Та й за сиреброне же ой кальцо,
Й у кімнату ох і заводив же,
Та й на стулочку посадив.

У кімнату ох й заводив же,
Та й на стулочку ох і посадив,
На стулочку й ох і посадивши,
Та й стакан меду підносив.

На стулочку ох і посадивши,
Та й стакан меду ох і підносив,
А я меду, меду я не пʼю же,
Та й вина в рот я не беру!

А я меду, меду я й не пʼю же,
Та й вина в рот я не беру,
Заіграйте, ох і музиканти,
Та й танцювати я й піду!

Та й нема гірш нікому жи, та як тій…, як тій сироти(ні). (двічі)

Та й ніхто не пригорне жи, та й при ли..., при лихій годи(ні). (двічі)

Та й не пригорне жи батько жи, та й не при..., не пригорне ма(ти). (двічі)

Та й тільки той пригорне жи, та й що й ду..., що й думає жи бра(ти). (двічі)