Чорний ворон

Ой бочечка, та й дубовая, да ей!
Та й солодкая браженька, ой медовая.

Та й медовая, да ей!
Та з ким же тебе, бражечка, ой да будем пити?

Ей, та й буду пити, да ей!
Та й біз милого й дружечка, ой да куда же ти?.

Ей, та й куда же ти, да ей!
Та як поїхав миленькой ой під городочок.

Ей, та в городочок, да ей!
Та не на довге врем'ячко, ой да й на часочок.

Ой на горі ж манастир, під горою школа,
Одна дівка, лучша всіх, вона плаче з горя.

Одна дівка, лучча всіх, вона плаче з горя,
В неї батько, як цвіт, завʼязав єї свєт.

В неї батько, як цвіт, завʼязав єї свєт,
В неї мати, як зоря, рано заміж оддала.

В неї мати, як зоря, рано заміж оддала,
Й у великую сімʼю, й у далеку сторону.

У великую сімʼю, й у далеку сторону,
А велика сімʼя вся вечеряти сіда.

(А мене молоду посилають по воду.

До криниці я йшла, як голубочка гула.

До криниці дойшла, умивалася,
Білесеньким фартушком утиралася.

Од криниці я йшла, спотикалася,
До хати дойшла, прислухалася.

Ой у хаті щось бубонить, мати сину говорить:
"Ой ти, сину, мій синок, чом не ходиш у шинок?

Чом горілочки не пʼєш, чом ти жіночки не бʼєш?"

"А як її бити, вона вміє все робити,
І спекти, і зварити, і до мене, молодця, заговорити.")

Сірьожа, ти, Сірьожа, Сірьожа-пастушок,
Заграй, заграй, Сірьожа, в сєрєбряной рожок.

Заграй, заграй, Сірьожа, в сєрєбряной рожок,
А я тобі, Сірьожа, всю правду розкажу.

А я тібє, Сірьожа, всю правду ж розкажу,
Всє ж пташки, канарєйки, всє ж жалабна й пают.

Всє пташкі, канарєйкі, всє жалобна пают,
А нам з табой, друг милой, разлуку придають.

А нам з табой, друг милой, разлуки ж придають,
Разлука, ти, разлука, чужая старона.

Разлука, ти, разлука, чужая старона,
Нєхто й нас нє разлучє, ні сонце, нє луна.

Нікто нас нє разлучє, ні сонце, ні луна,
А только нас розлучіть сирая мать-зємля.