Цифровий архів фольклору

Ой, весна, весна, днем красна,
Шо ти нам, весно, принесла.

Принесла я вам літечко,
Ще й зеленеє же житечко,

Ще й червоненькі ягідки,
Хороші наші парубки.

Хороші наші, та й не всі,
Красувавсь кукіль у вівсі.

Торох, торох, сіяв горох,
Горошку потрошку,
Утоптали чужі хлопці
Та й до нас доро(жку).

Не так вони утоптали,
Як кіньми ізбили,
Бодай же ви не дождали,
Щоб ми вас люби(ли).

Шо на нашій та й вулиці
Ряба жаба лізе,
Бодай тобі, та Марійко,
Голова й обліз(е).

Та й облізла, та й облізла,
Та й стала як тиква,
Шоб ти того та й Івана
Любити й одви(кла).

Ой нате вам, та й горяни,
Коробочку клоччя,
А нам дайте-передайте
Чорнявого хлоп(ця).

Ой ти, зозуле петрівняя,
Ой не куй рано й у дібро(ві).

Ой не куй рано й у діброві,
Не збуди мене, молодо(ї).

А збудять мене раніш тебе,
Сива зозуле не для те(бе).

Вставай, невістко, годі спати,
Та йди капусту полива(ти).

Невістка встала й послухала,
Та й знов головку й укута(ла).

Свекорко каже: "Розбудімо!",
Свекруха каже: "Задаві(мо)!".

Свекорко каже: "Гріх нам буде",
Свекруха каже: "Друга буд(е)!"

Свекорко каже: "Не такая",
Свекруха каже: "Молода(я)!"

Свекорко каже: "Не до мови",
Свекруха каже: "До любо(ві)!"

Ой ви, гості мої, ви побудьте й у нас,
Єсть у мене кабанець, я заріжу для вас. (двічі)

Ходить кабан по двору, голову донизу,
Не журися, кабанець, тебе не заріжу. (двічі)

Ой ви, гості мої, ви побудьте й у нас,
Єсть у мене баранець, я заріжу для вас. (двічі)

Ходить баран по двору, голову донизу,
Не журися, баранець, тебе не заріжу. (двічі)

Ой ви, гості мої, ви побудьте й у нас,
Єсть у мене гусачок, я заріжу для вас. (двічі)

Ходить гусак по двору, голову донизу,
Не журися, гусачок, тебе не заріжу. (двічі)

Ой ви, гості мої, ви побудьте й у нас,
Єсть у мене качурок, я заріжу для вас. (двічі)

Ходить качур по двору, головою таки-так,
Не журися, качурок, гості підуть так, так. (двічі)

Ой у полі, в полі стоять два дубочки,
Ой схилилися вершки до купочки.

Ой схилилися ж вершки до купочки,
Ой там сиділо аж два голубочки.

Сиділи, сиділи, знялись, полетіли,
Ой в чистім полі на роздоллі сіли.

На роздоллі сіли та й загуркотіли,
Ой горе тому, тай нежонатому.

(А ще гірко тому, ой хто кого любить,
Та й сяде близенько, та й ще приголубить).

Шо в руті-м’яті, в рублений хаті,
Ой, дай, Боже!
Шо в руті-м’яті, в рублений хаті,
Святий ве(чір)!

Дівка Марійка плаття качала,
Ой, дай, Боже!
Дівка Марійка плаття качала,
Святий ве(чір)!

А качаючи, наряджалася,
Ой, дай, Боже!
Й а качаючи, наряджалася,
Святий ве(чір)!

А нарядившись, до церковки йшла,
Ой, дай, Боже!
А нарядившись, до церковки йшла,
Святий ве(чір)!

В церковці стала, як зоря сяла,
Ой, дай, Боже!
В церковці стала, як зоря сяла,
Святий ве(чір).

(Паничі стояли, шапки зійняли,
Ой, дай, Боже!
Паничі стояли її питали,
Святий ве(чір)!

Чия ти дочка, як паняночка?
Ой, дай, Боже!
Чия ти дочка, як паняночка?
Святий ве(чір)!

Чи ти попівна, чи королівна?
Ой, дай, Боже!
Чи ти попівна, чи королівна?
Святий ве(чір)!

А й не попівна, не королівна,
Ой, дай, Боже!
А й не попівна, не королівна,
Святий ве(чір)!

Батькова дочка, як паняночка,
Ой, дай, Боже!
Батькова дочка, як паняночка,
Святий ве(чір)!

Добрий вечір!

Не палайте, сухі дрова, бо заллю водою,
Не втішайтесь, та й воріженьки, ой моєю бідою. (двічі)

А я твою та бідоньку та й перебідую,
Як піду я ой до дівчини, та й переночую. (двічі)

Як прийшов він до дівчини: "Одкрой, дівко, двері!",
Дівка стала, ой одказала: "Ой заріж жінку вперше!"

(Прийшов він додому, став ножа гострити,
Його жінка, як голубка, почала просити.

"Не ріж мене, мій миленький, хоч одну хвилину,
Поки сяду погодую малую дитину!"

"Тоді будеш, моя мила, дитя годувати,
Як я піду до Дунаю ножа полоскати!"

А сусіди, не вороги, дали неньці знати,
Біжить ненька, ....... як рибонька в'яла?)

Ой летить орел та й через море,
А й подай, море, пити.

Та й подай, подай море пити,
Ой горе тому та й козакові, й а на чужбині й жити.

Та й на чу-, на чужбині жити,
Ой сидить козак та й на могилі, й а сорочку латає.

Й а соро-, сорочку латає,
Ой прийшла к йому та й дівчинонька, й а стиха промовляє.

("Скажи, скажи, козаченьку, а що сьогодні за день?
А сьогодні та й день субота, а завтра неділя,
Чого в тебе, козаченьку, сорочка не біла?

Ой не біла, ой не біла, та й не буде біла,
Бо не знає козак бідний, коли та неділя.

Мати стара, сестра мала, дівчина далеко,
Нікому переказати, щоб прийшла попрати.)

Ой ти вишенько, ой черешенько,
Ой коли ж ти зійшла, коли виросла? (двічі)

Я весною зійшла, літом виросла,
На Дунай на ріку похилилася. (двічі)

На Дунай на ріку й похилилася,
Ой чого ж ти, душа, зажурилася? (двічі)

(Зажурилася я, що стояла сама,
Що стояла сама пізно звечора. (двічі)

Що стояла сама пізно звечора,
Виглядала тебе, моє серденько. (двічі))

Ой як їхав козаченько ж до дівчини в гості,
Провалився кінь вороний на дубовім мості. (двічі)

Як став же він потопати, хвиля шапку збила,
Молодая дівчинонька бистру річку брела. (двічі)

Брела річку, брела бистру понад берегами,
Та й зустріла риболовців з трьома неводами. (двічі)

"Ой ви хлопці-риболовці, ввольніть мою волю,
Та й розкиньте тонкий невід по синьому морю!" (двічі)

А хлопчики молоденькі воленьку ввольнили,
Розкинули тонкий невід, милого зловили. (двічі)

Тягнуть, тягнуть миленького , вода з рота ллється,
Стоїть мила на бережку, як рибонька б'ється. (двічі)

Як піду я в ліс по дрова, нала-, наламаю глоду,
Завів мене дурний розум й у чу, й у чужу сторо(ну).

А в чужій же сторононьці ні й о-, ні й отця, ні неньки,
Тільки в саду вишневому поють, поють солове(йки).

Пойте, пойте, соловейки, трьома, трьома голосами,
А я піду в сад вишневий, вмию-, вмиюся сльоза(ми).

Як зірву я з рожі квітку, та й пу, та й пущу на воду,
Пливи, пливи, з рожі квітка, аж до мо-, аж до мого ро(ду).

(Пливла, пливла з рожі квітка, та й стала кружиться,
Вийшла мати воду брати, та й стала журиться.)

(Гомін,) гомін, гомін по діброві, туман поле покриває,
Туман поле, поле покриває, мати сина проганя(є).

"Іди, сину, іди пріч від мене, нехай тебе турок візьме!",
"Мене, мамо, мене турок знає, медом,вином напува(є)".

"Іди, сину, іди пріч від мене, нехай тебе орда візьме!",
"Мене, мамо, мене орда знає, жить до себе приглаша(є)".

Злетів соколонько та й сів на віконце,
Щедрий вечір, щедрий вечір,

Та й сів на віконці на новій світлоньці,
Щедрий вечір, щедрий вечір,

Що ж та світлонька та й не метеная,
Щедрий вечір, щедрий вечір,

Дівка Ганночка та й не чесаная,
Щедрий вечір, щедрий вечір,

І не чесаная і не плетеная,
Щедрий вечір, щедрий вечір,

Десь узявся молодий Івашко,
Щедрий вечір, щедрий вечір,
…

Ой, гула, гула камняна гора,
Ой, дай, Боже!
Ой, гула, гула кам’яна гора,
Святий ве(чір)!

Та й не вродила шовкова трава,
Ой, дай, Боже!
Та й не вродила шовкова трава,
Святий ве(чір)!

А й уродило зеленоє вино,
Ой, дай, Боже!
А й уродило зеленоє вино,
Святий ве(чір)!

Як налинули разнії пташки,
Ой дай, Боже!
Як налинули разнії пташки,
Святий ве(чір)!

Попили вино, порозливали,
Ой дай, Боже!
Попили вино, порозливали,
Святий ве(чір)!

Не пийте вина, не розливайте!
Ой дай, Боже!
Не пийте вина, не розливайте!
Святий ве(чір)!

Нам цього вина багато треба,
Ой дай, Боже!
Нам цього вина багато треба,
Святий ве(чір)!

Брата женити, сестру давати,
Ой дай, Боже!
Брата женити, сестру давати,
Святий ве(чір)!

Добрий вечір!

Та й засвіти, мати, свічку,
Й постав на столі,
Ой уже буду же дивитися,
Чи пара й мені.

Та й засвітила мати свічку,
Неясно горить,
З ким любила(сь) - розлучилась,
Серденько болить.

Серденько болить,
З ким не зналась - повінчалась,
Треба в світі жи(ть).

Та що брат сестру за стіл веде, рано-рано,
Що брат сестру за стіл веде, ранесе(нько).

Та що він веде та й питає, рано-рано,
Що він і веде та й питає, ранесе(нько).

Ой хто тобі, сестро, з роду наймиліший, рано-рано,
Ой хто тобі, сестро, з роду наймиліший, ранесе(нько)?

Наймиліший братик, батько та мати, рано-рано,
Наймиліший братик, батько та мати, ранесе(нько).

Батько та мати, сестри та брати, рано-рано,
Батько та мати, сестри та брати, ранесе(нько).

Та й не дури, сестро, старшого брата, рано-рано,
Та й не дури, сестро, старшого брата, ранесе(нько).

Наймиліший тобі молодий Івашко, рано-рано,
Наймиліший тобі молодий Івашко, ранесе(нько).

Якось у неділю склались по рублю,
Щоб розвесилити душечку свою,
Випив стакан водки, ще й сирком загриз,
А потом в канаву нечистий заніс,
Випив стакан водки, ще й сирком загриз,
А потом в канаву нечистий заніс.

Устаю я вранці же- голова болить,
А у тій горлянці наче що стримить,
А в кармані тихо, як у тім раю,
Нічим похмелити душечку свою,
А в кармані тихо, як у тім раю,
Нічим похмелити душечку свою.

(Що ж мені робити, що ж мені казать?
До получки довго нічого кусать.

Ой горло, ти, горло, яке ти без дна,
Ой скажи спасибі, що дітей нема.

Покинула мати, а жінка втекла,
А не дуже довго ще краща прийшла.

Думала навчити, як у світі жить,
Що я перестану та горілку пить.

Жінко моя мила, жінка дорога,
...бо каждий день по літру носи.

Чоловіче милий, чоловіче мій,
Не буду горілку я тобі носить.

Лучче буду камінь на плечах носить,
Чим у одній хаті з п'яницею жить.)

Ой там на горі, ой там на крутій,
Ой там сиділо пара голубів. (двічі)

Вони сиділи, парувалися,
Сизими крильми обнімалися. (двічі)

Ой десь узявся охотник-стрілець,
Розбив, розлучив пару голубів. (двічі)

Ой що голуба вбив, голубку прибив,
Й узяв під полу, приніс додому. (двічі)

(Насипав пшенця по колінця,
Налив водиці аж по крилиці.

Голубка не їсть, голубка не п'є,
На круту гору все плакати йде.

Голубко моя, ......
Чого ж ти така буркотливая?

А єсть у мене сім пар голубів,
Піди подивись, може там і твій?

Я вже ходила, я вже видила,
Немає такого, як я утеряла.

А не так він гуде, як до мене йде,
А не так він закув, як той перший був.)

Шо й у світі являється,
Нова новина.

Нова новина,
Спородила ж Діва Марія,
Божого сина.

Божого сина,
Вона його ж спородила,
Сіла ж, сповила.

Сіла, сповила,
Спустилася ж свіча з неба,
Його согріла.

Його согріла,
Як зачула ж Діва Марія,
Та й ім'я його.

Що брат сестрі косу розплітає, рано-рано,
Що брат сестрі косу розплітає, ранесе(нько).

Косу розплітає, сестриці питає, рано-рано,
Косу розплітає, сестриці питає, ранесе(нько).

Ой, де ті кісники подівати, рано-рано,
Ой, де ті кісники подівати, ранесе(нько)?

Меншій сестриці повіддавай, рано-рано,
Меншій сестриці повіддавай, же ранесе(нько).