Ой у полі, полі
| Назва | Ой у полі, полі |
|---|---|
| Жанр | Пісні з особистого та родинного життя |
| Мотив | Кохання |
| Дата запису | 1 лип. 1990 р. |
| Місце запису | с. Устивиця, Великобагачанський район, Полтавська обл., Україна, Полтавщина |
| Виконавці | Колодна Анастасія Ігнатівна (1907), Бакало Г. А. (1925), Бужин Г. І. (1931), Горбань М. С. (1930), Заєць Г. Ф. (1932), Лизько О. К. (1923), Лутай (лугай?) Г. А. (1922), Омельяненко Є. Г. (1929), Перетятько Г. Д. (невід.), Сумцова М. Г. (невід.) |
| Збирачi | Галина Лук'янець, Дмитро Лебединський |
| Транскрипція | Галина Лук'янець |
Слухати аудіо
Ой у полі, в полі стоять два дубочки,
Ой схилилися вершки до купочки.
Ой схилилися ж вершки до купочки,
Ой там сиділо аж два голубочки.
Сиділи, сиділи, знялись, полетіли,
Ой в чистім полі на роздоллі сіли.
На роздоллі сіли та й загуркотіли,
Ой горе тому, тай нежонатому.
(А ще гірко тому, ой хто кого любить,
Та й сяде близенько, та й ще приголубить).
Можливо, вам також сподобаються:
| Аудіо | Назва | Жанр | Місце | Трив. | Текст | Ноти |
|---|---|---|---|---|---|---|
| Ой вишенько-черешенько (не спочатку) | Пісні з особистого та родинного життя | с. Устивиця, Великобагачанський район | 01:51 |
Ой ти вишенько, ой черешенько, Я весною зійшла, літом виросла, На Дунай на ріку й похилилася, (Зажурилася я, що стояла сама, Що стояла сама пізно звечора, | ||
| Ой там на горі, ой там на крутій | Пісні з особистого та родинного життя | с. Устивиця, Великобагачанський район | 02:29 |
Ой там на горі, ой там на крутій, Вони сиділи, парувалися, Ой десь узявся охотник-стрілець, Ой що голуба вбив, голубку прибив, (Насипав пшенця по колінця, Голубка не їсть, голубка не п'є, Голубко моя, ...... А єсть у мене сім пар голубів, Я вже ходила, я вже видила, А не так він гуде, як до мене йде, | ||
| Не палайте, сухі дрова | Пісні з особистого та родинного життя
1
Балади | с. Устивиця, Великобагачанський район | 02:01 |
Не палайте, сухі дрова, бо заллю водою, А я твою та бідоньку та й перебідую, Як прийшов він до дівчини: "Одкрой, дівко, двері!", (Прийшов він додому, став ножа гострити, "Не ріж мене, мій миленький, хоч одну хвилину, "Тоді будеш, моя мила, дитя годувати, А сусіди, не вороги, дали неньці знати, |