Цифровий архів фольклору

Ой як приїхав мій миленький з поля же,
Та й прив'язав коня до забора.

Ой та й прив'язав коня до забора же,
Сам заплакав край коника стоя:

"Ой нещаслива нам, коню, дорога же,
Засватана дівчинонька моя.

Ой коли б швидше вечора діждати й,
Пошлю людей дівчину сватати.

Ой пошлю людей дівчину сватати же,
А сам стану під вікном слухати.

Ой а сам стану під вікном слухати же,
А що буде дівчина казати".

Ой а дівчина по світлоньці ходить,
Вона свої білі ручки ломить.

Прощай город, а ше й наша деревня,
Ой, а й з крутими горами. (двічі)

Ой з крутими горами.
Пропала я же, ой дівка молодая
Ой, а й з чорними бровами. (двічі)

Ой з чорними бровами.
Брови же чорні, а й а глазоньки карі,
Ой, а й пропала я з вами. (двічі)

Ой пропала я з вами.
Ой чого я ой із вами пропала,
Ой, а й шо худая слава. (двічі)

Ой шо худая слава,
Ой хорош вой да парень нежонатий,
Ой сукин син проклятий.

Ой сукин син проклятий.
Побив дівку, та ой да й побив красну
Ой, а й дурак понапрасну. (двічі)

Ой дурак понапрасну.
Стидно дівці, та вой да стидно красній
Ой, а й за ворота вийти. (двічі)

Ой за ворота вийти.
Як вийду я же та вой да за ворота,
Ой, а й луги та болота. (двічі)

Ой луги та болота.
Як вийду я же та вой да за новії
Ой, а й сади зеленії. (двічі)

(Саді зеленії,
А в тім саду вой да зеленому
Ой комиш-травка в'ється.

Ой комиш-травка в'ється,
А із мене же, ой дівки молодої,
Ой сукин син сміється.

Ой сукин син сміється,
Смійся, смійся, а вой да сукин сину,
Ой за сміх тобі буде.

Ой за сміх тобі буде,
Сім год трясця труситиме,
Ой а смерті не буде.)

Та ой тамечко, за лозами,
Та ой тамечко, за лозами,
Ой там дівчина жито жа(ла).

Ой там дівчина жито жала,
Та там дівчина жито жала жи,
Ой в правой ручке серп держа(ла).

А в правой ручке серп держала,
Та в правой ручке серп держала жи,
А лівою підбира(ла).

А я лівою підбирала
Та я лівою підбирала жи,
А й назад себе снопи кла(ла).

Ой назад себе снопи клала,
Та й назад себе снопи клала жи,
Ой до й Ванюші промовля(ла):

«Та ой Іване, Іваночку,
Та ой Іване, Іваночку жи,
Ой не зводь мене з розумо(чку)».

«А не я тебе ізвів з ума,
Та й не я тебе ізвів з ума жи,
Ой звела тебе тьомна но(чка).

А звела тебе тьомна ночка,
Та звела тебе тьомна ночка жи,
Ой ше й солодка горіло(чка)».

Ходить сон коло віконця,
А дрімота коло плоту,
Сон дрімоти питає:
А де будим ночувать?
Там, де хата тепленька,
Дитина маленька,
Туди підем ночувать,
Дитину колихать,
А-а, а-а, а!

Що й учора за неділенька була,
Що дівчина на улиці не була.

Шо дівчина ой на улиці не була,
Мабуть, вона ой мале дитя зродила.

Мабуть, вона ой мале дитя зродила,
А, зродивши, а й к Дунаєчку однесла.

«Пливи, пливи, ой, мале дитя, ріками,
А я піду ой погуляю з дівками.

Пливи, пливи, ой, мале дитя, ставками,
А я піду ой погуляю з парубками.

Було б гулять ой, як заплетена коса,
А тепер же ой розпущьоні волоса.

А тепер же ой розпущьоні волоса,
Не слухала ой ні матінки, ні отца.

Не слухала ой ні матінки й ні отца,
Послухала ой Ванюшу, подлеця.

Я думала, ой що й Ванюша парочка,
Коли вона ой по всім світу славочка.

Я ж думала,а й шо Ванюша чоловік,
Він на мене ой тяжку славу наволік».

Як посію рожу та й над водою,
Чи не прийде дощик стороно(ю).

Стороною дощик та й стороною,
Та й на мою же рожу червону(ю).

Та й на мою рожу а червоную,
Та й на мою же м’яту й кучеряву(ю).

Та й на мою м’яту кучерявую,
Та й на мою же косу же русяву(ю).

Шо у мене коса та й до пояса,
Шо в мене кіснички же по череви(чки).

Як піду я до батенька попрошуся,
Чи не пустить мене батько погулять?

Я й сам, доню, не піду, і тебе не пущу,
Через село вода ллється,
А на морі хвиля б’ється,
А в долині роса впала,
Там дівчата в’ють Купала на Йва(на)(!

Купався Йван, довелося й нам,
Купався Мусій, довелося й усім,
Купала на Йва(на)!

Купалочка, де твоя дочка?
Сидить у садочку, вишива сорочку,
Тонкою біллю на Святу неділю,
Купала на Йва(на)!

Ой, льон, рубай льон,
Рубай дерево зельон,
Ой, Уляна, рубай льона,
Рубай дерево зельоне,
Сирота!

Як піду я прохожуся по зельоному саду,
Ой та й по зельоному садочку,
Де мій милий проживав.

Десь мій милий прожива, ої,
Та й стукну, грюкну же та й під окошко,
Вийди, милий, й та й на совєт.

Вийди, милий, ж на совєт, ої,
Та й шо мой милой та й не виходить,
Нє совєту ж не дайот.

Нє совєту не дайоть, ої,
Та й ні совєту, та й ні отвєту,
Ласкавого слова нєт.

Ласкавого слова нєт, ої,
Та й на гулянні та й компанні
Парень дєвку цілував.

Парень дєвку цілував, ої,
Та й цілував він, ой, милував він,
Поки її же з ума звів.

Поки її з ума звів, ої,
Та й ізвів з ума та й із розума
Тай став її покидать.

Та й став її покидать, ої,
Та шо дівчині жалко стало,
Стала плакать ше й ридать.

Стала плакать ше й ридать, ої,
Та й а шо парню жалко ж стало,
Став дівчину же вговорять.

Став дівчину вговорять, ої,
Та й не плач, дівко, не плач, красна,
Не плач, розочка моя.

Не плач, розочка моя, ої,
Та шо я призов та й одбуду,
Возьму заміж за сєбя.

Ти, місяцю-перекраю,
Не світи нікому,
Тільки світи миленькому,
Як іде додо(му).

Тільки світи миленькому
Восковую свічку,
А щоб було виднесенько
Брести через рі(чку).

Річку брести, Дунай плисти
Та й не замочиться,
Щоб до тії дівчиноньки
Та й не запізни(ться).

Скрізь погасло, скрізь погасло,
В одній хаті сяє,
Ой, там моє серденятко
Вечерять сідає.

Ой, вечеряй, ой, вечеряй
Та й бери потрошку,
Як зачуєш голосочок,
То кидай і ложку.

Ой журавко, журавко, (двічі)
Чого кричиш щоранку?

Ой як мені не кричать,(двічі)
Як високо вилітать?

Ой високо, високо (двічі)
Клєн-дерево й од води.

Ой далеко, далеко (двічі)
Отець, ненька од мене.

Ой хоть вони далеко, (двічі)
Так згадають легенько.

Тоді вони згадають, (двічі)
Як обідать сідають.

Тоді мене спом'януть, (двічі)
Як ложечки розкладуть.

Одна лишня ложечка: (двічі)
"Ой десь наша дочечка.

Ой десь наше дитятко (двічі)
Як на морі утятко".

Утя плава та й кряче, (двічі)
Дитя служе та й плаче.

Утя плава по морю, (двічі)
Дитя служе по горю.

Не дай Боже заболіть (двічі)
Та й нікому пожаліть.

Не дай Боже помирать (двічі)
Та й нікому поховать.

Ой походжено ой, та й поброджено
Ой коло броду кіньми.

Ой коло броду кіньми,
Ой то ж не кіньми, ой та то ж не кіньми,
А журавочка з дітьми.

Ой журавочка з дітьми,
Ой журав грає ой, та й журав грає,
А журавочка скаче.

Ой журавочка скаче.
Ой дурна дівка ой, та й нерозумна,
Шо за козаком плаче.

Шо й за козаком плаче.
Ой не плач, дівко, ой, та й не плач, красна,
Бо ти зроду нещасна,

Бо ти зроду нещасна.
Ой полюбила ой, та й козаченька,
Ой при місяцю стоя.

Ой при місяцю стоя.
"Ой не я ж його ой, та й полюбила,
Та полюбила мати.

Ой полюбила мати.
Ой вона ж мені та й обіщала
Ой два рушнички дати.

Ой два рушнички дати.
Ой шо два дати ой, та шо два дати,
Ой на третьому стати.

Ой на третьому стати,
Ой та четвертим ой, та вишиваним
Ой рученьки зв'язати".

"Ой улане, уланочку, (двічі)
Сватай мене, дівчино(чку)".

"Ой рад би я тебе сватать, (двічі)
Так боюся твого бра(та).

Отруй, дівко, свого брата, (двічі)
Тоді буду тебе сва(тать)".

"Ой рада б я отравити, (двічі)
Так не знаю що роби(ти)".

"Іди, дівко, у лісочок, (двічі)
А в лісочку на кали(ні),

А в лісочку на калині, (двічі)
Там звилося три гади(ни),

Підстав, дівко, конівочку, (двічі)
Під гадючу голіво(чку).

На гадину сонце пече, (двічі)
А з гадини крівця те(че).

Нехай тече аж по вінця, (двічі)
Даси братові напи(ться)".

Ще братічок у дорозі, (двічі)
Сестра з пивом на поро(зі).

Братік у двір уїзжає, (двічі)
Сестра пиво налива(є).

"Випий, сестро, вперед сама, (двічі)
Щоб мене не отруї(ла)"-

"Я варила, куштувала, (двічі)
За-для брата оставля(ла)".

Ще братічок не напився, (двічі)
Із коника похили(вся).

Похилився аж додолу, (двічі)
"Скидай, сестро, з коня збро(ю).

Скидай, сестро, з коня зброю, (двічі)
Та й поховай у комо(ру).

Та й поховай у комору, (двічі)
Більш не буду жить з тобо(ю)".

Вилітала галка з глибокого балку же,
Та й вилітала друга з зеленого лу(га).

А сіла-впала галка на високій сосні же,
Та й на високій сосні, на гілці розко(шній).

Ой не хилися, гілко, бо так мені гірко же,
Та й не хилися, сосно, бо й так мені же тош(но).

А тошно сиротині на чужій вкраїні же,
Та й на чужому краю, де роду нема(є).

А тіки мене роду — два братіки з роду же,
Та ой ті прибувають в десятому же го(ду).

Та ой прибудьте, браття, у неділю вранці же,
Та ой вип'ємо, браття, горілки по чар(ці).

А чогось мені, браття, горілка не п'ється же,
Та коло мого серця як гадина в'є(ться).

Та ізвила гніздечко, де моє сердечко же,
Та ізвила другоє, де сердечко же мо(є).

Од коморі до коморі по муку,
Граблі, вилка, три носилка, два ціпа,
Приході, кума, додому, льоду дам,
Брат Іллюха, брат Іван, Іван, Іван.

Ой верба, верба й кудрявая,
Хто же тобі, верба, ой кудрі завив?

Завила мені ой густа лоза,
Мені з миленьким ой не злагода.

Ой пропив коня та й вороного,
Та вертається ой по другого.

А я ж, молода, й протів його,
Несу таляра ой золотого.

Несу таляра ой золотого,
Викупить коня ой вороного.

Ой не раз, не два та викупала,
Крізь віконечко ой утікала.

Крізь віконечко ой утікала,
В вишневім саду ой ночувала.

В вишневім саду ночувала,
Різних пташечок ой вислухала.

Що соловейко все тьох та й тьох.
Котяться сльози ой як той горох.

А зозулина ой куку, куку,
За що я терплю ой таку муку?

Ой ви, кумушки, ви, голубушки,
Ой підіть приведіть главного доктора. (двічі)

Главного доктора, ще й прохвесора,
Пусть он осмотріт, падлєц, шо на моїм серцю є. (двічі)

А на моїм серцю кров запечоная,
Кров запечоная, з милим розлученая. (двічі)

Розлучила нас злая неволюшка,
Злая неволюшка, свекорко-свекрушечка. (двічі)

Всі обідають, всі обідають,
А мене, молоду, посилають по воду. (двічі)

Як по воду ішла - усміхалася,
А з водою ішла - горко наплакалася. (двічі)

А з водою йшла - горко наплакалася,
Під застільне вікно тихо прислухалася. (двічі)

Чи не б'ється сім'я, чи не лається?
А свекруха лиха бить нахваляється. (двічі)

«І не бийте її, і не лайте її,
Бо вона молода — научайте її». (двічі)

Ой зродила мати сина-сокола,
Та й не дала вирости, та й оженила. (двічі)

Та взяла невісточку не до любови,
Ні білеє личенько, ні чорні брови. (двічі)

Посилає сина в Крим-дорогу,
Нелюбу невісточку - полоти льону. (двічі)

Ой як виражала та все приказала:
"Не виполеш льону, то й не йди додому". (двічі)

Полола невістка, не виполола,
У полі невістка заночувала. (двічі)

У полі невістка заночувала,
До білого світа тополя стала. (двічі)

Як приїхав милий з Крим-дороги,
Кланявся матусі аж у самі ноги: (двічі)

"Об'їздив я, мамо, Крим і города,
Не бачив я, мамо, такого дива. (двічі)

Не бачив я, мамо, такого дива,
Щоб на нашім полі тополя зросла". (двічі)

"Ой бери ж ти, сину, гострую сокиру,
Та їдь же й у поле, рубай тополину". (двічі)

Як приїхав милий тополю рубать,
Ударив він раз - став лист опадать. (двічі)

Ударив він другий – зашаталася,
Ударив у третій - обізвалася. " (двічі)

"Не рубай же милий - я ж твоя жена,
Це ж твоя матуся таке зробила. (двічі)

Це твоя матуся таке зробила,
Що нас молоденьких розлучила". (двічі)

Ой у полі а три дорожки різно,
Ходив козак, ой до дівчини пізно.

Ой не ходи а козаче до мене,
Буде слава ой на тебе, на мене.

Що я слави, а й слави не боюся,
З ким люблюся ой не наговорюся.

3 ким люблюся ой не наговорюся,
З ким я знаюсь а й піду повінчаюсь

Ой я жила я сім год удовою
Та й не чула землі під собо(ю).

Превраїли превражії люди:
«Вийди заміж - добре тобі буд(е)».

А я людську воленьку ввольнила,
Вийшла заміж, головку втопи(ла).

Утопила головоньку в глибоку криницю,
Вийшла заміж за гірку п’яни(цю).

Та й не знала як з миленьким жити,
Пішла ж його раненько буди(ти).

Та й забула людей розпитати,
Як милого на йменнячко зва(ти).

«Уставай же, милий, моє милування,
Ой уже ж тобі готове вмива(ння).

Та й уже ж тобі водиця в кубочку,
Шитий рушник висить на кіло(чку).

Та й уже тобі варенички в маслі
І на столі горілочка в пля(шці)».

Як став милий з постелі вставати,
Стала мила в вікно виліта(ти).

«Ой як же ти, мила, та й норови знала,
Шо й од мене в вікно й виліта(ла)».

«Ой я ж, милий, твоїх норовів не знала,
Мені твоя матінка сказа(ла).

Шо я твоїй ненці головоньку й ськала,
А вона мені всю правду сказа(ла):

«Шо й у мене син – червона калина,
Будеш, доню, синя як ожи(на)».

Сади мої, ой сади, сади зеленії,
Рано цвіли, а позно, позно й опадали.

Рано цвіли, а позно, позно й опадали,
Любив милий, а січас, січас покидає.

Мимо ходить, а в гості, в гості не заходить,
Хоть і зайде, так не до.., не довго гостює.

Хоть і зайде, так не до…, не довго гостює,
Він за мною а всю ноч, всю ноч протоскує.

Стане зоря, ой зоря, зоря заніматься,
Стане милой ой з мило…, з милою прощаться.

Прощай, мила, ой любов, любов дорогая,
Есть у мене а жіна, жіна молодая.

Смородина,
Смородина та й не ягода,
Заплітала мене дяди(на).

Заплітала,
Заплітала та й не плакала,
А матінка й подивила(ся).

А матінка,
А матінка подивилася,
Слізоньками та й умила(ся).