Цифровий архів фольклору

На горі берьоза, ой на горі кудрява,
Ой хто йде, не минає, берьозу лама(є). (двічі)

Хто йде, не минає – березу ламає,
Ой горе тому жити, шо жінки не ма(є). (двічі)

Горе тому жити, шо жінки не має,
А й а ще найгіркіше, хто дві-три коха(є). (двічі)

Вийду за ворота – травка зеленіє,
Ой за хорошим мужом жінка молоді(є). (двічі)

За хорошим мужом жінка молодіє,
За розсукиним сином з личенька марні(є). (двічі)

На возмор'ї ми стояли, на германськом бережку да
На возмор'ї ми стояли на германськом бережку.

А з возмор'я ми смотрелі як волнується волнується волна да
А з возмор'я ми смотрелі як волнується волнується волна.

Вдруг туман з моря поднявся, сильной (громний) дощичок пройшов да
Вдруг туман з моря поднявся, сильной (громний) дощичок пройшов.

А з-под етого тумана враг-германець подойшов да
А з-под етого тумана враг-германець подойшов.

Врьош ти, врьош ти, враг-германець, ми тебе живим возьмьом да
Врьош ти, врьош ти, враг-германець, ми тебе живим возьмьом.

Угостим свинцьовой пульой, на закуску - стальной штик да
Угостим свинцьовой пульой, на закуску - стальной штик.

Штик стальной чотирьохграний ше й з загостренним концом да
Штик стальной чотирьохграний ше й з загостренним концом.

Люлі, люлі, люлі,
Налетіли гулі,
На бабини дулі,
І дулі поїли,
Знялись полетіли,
Сіли на воротіх,
В червоних чоботіх,
А ворітка хить-хить,
А дитина спить, спить,
А-а, а!

Люлі, люлі, люлечки,
Шовковенькі вервечки,
Мальовані бильця,
Підем до Кирильця,
Шо Кирилець робить?
Черевички кроїть,
Писаночки пише,
Дитину колише,
А-а, а!

Літа пливли, упливали на третьому року,
Іде Господь до Іоанна, дивному пророку. (двічі)

Іде Господь до Іоанна та хвилями бродить,
А із пущі, із діброви Іоанн виходить. (двічі)

Та й Господь його предвічний, зове, зазиває:
«Охрести мене, пророче!» він його благає. (двічі)

Страшно було Іоанну Господа видати,
Трудно було на Владику руку піднімати. (двічі)

Треба було Іоанну Божу волю вчинити,
Та й почав він в Іордані Господа хрестити. (двічі)

Та й відкрилось небо ясне, Дух Святий злітає,
А із неба в тую пору голос промовляє: (двічі)

«Це є Син мій возлюблений! Люди, віру майте,
І як Господу самому поклін свій воздайте». (двічі)

Летіла зозуля, на бережку сіла,
На бережку сіла же, а ой стала же кува(ти).

На бережку сіла та й стала кувати,
Не чуть мого милого же, та й не чуть, не слиха(ти).

Не чуть мого милого, не чуть, не слихати,
На жовтім пісочку а два слідочки зна(ти).

Що первий слідочок коня вороного,
А другий слідочок а й парня молодо(го).

Я піду в лісочок, зорву там листочок,
Буду прикривати же а й милого слідо(чок).

Щоб роса не впала, пташки не бродили,
А мого милого а й краще не люби(ли).

Вони ж полюбили, ще й причарували,
Несолону рибку ой вечерять дава(ли).

Вечеряй, вечеряй, та й не сумнівайся,
А як не жонатий, а й з нами зоставай(ся).

"Єсть у мене жінка ше й діточок двоє,
Ше й діточок двоє, а й чорняві обо(є).

Чорняві хороші, на мене похожі,
А й жінка русява, а й вона ж мені па(ра).

Ой, Боже ж мій, Боже, який я удався,
На чужій сторонці же а й за жінку призна(вся)".

Летів шпак через мак
Та й мак поламав. (двічі)
Шо Дмитрушко за Ганнушку
Сто рублів давав. (двічі)

За Тетянку п'ятака,
Бо Тетянка не така,
Ганнушка моя,
Сторубльовая!

Летів голуб сизесенький та й сів на тичині,
Плаче козак молоденький по своїй дівчині. (двічі)

Плаче гірко, сльози ллються - нікому втирати,
Не слухає речей добрих, що говорить мати: (двічі)

"Іди, синку, на улицю, там дівчат побачиш,
Там молодь а що жартує, там ти не заплачеш". (двічі)

"Не посилай мене, мамо, на тую улицю,
Бо я чув же, як Маруся звала серцем Гриця". (двічі)

Прибавилась на кладбищі сирая могила,
Поховала стара мати останнього сина. (двічі)

Летить галка через балку та й летючи кряче,
Молодая дівчинонька ходить гаєм плаче. (двічі)

Не пускає її мати рано до криниці,
Ні жита жать, ні льону брать, ні на вечорниці. (двічі)

Раз у вечері пізненько, як мати заснула,
Вийшла слухать соловейка, мов з роду й не чула. (двічі)

Як слухала соловейка, дивилася в воду,
Тяжко, тяжко, мамо… важко, важко, мамо… нащо дала вроду? (двічі)

Усе дала, усе дала, долі дать - не дала,
Дала, дала личко, дала, дала брови...

Ладі-ладусі, де були? - В бабусі!
А що їли? - Кашку!
А що пили? - Бражку!
А що на закуску? - Хліб та капустку!

Кукуріку, півнику, гайда,
Яка в тебе дівчина гарна!
І хліб пече,
І хрін товче,
І капусту полива,
І на Гриця погляда!

Іде Гриць з вечорниць
Темненької ночі,
Сидить сова на бережку,
Витріщила очі.
Гриць на неї "гиля, гиля" -
Вона й полетіла,
Якби в Гриця не палюшка,
Гриця сова б з'їла.

Кукуріку, півнику,
Сів на повівнику,
Стару бабку не бив,
Стой, бабко, не тікай,
Моїх синів не лякай,
Мої сини красні,
Поїхали в маслі,
Батька шукати,
Батько - вальошник,
Син - веретьошник,
Мати - ткаля,
Дочка - Наталя!

Коту, коту, коту,
Не лізь на колоду,
Бо розб’єш голову,
Буде вона боліти,
Нічим буде заверті(ти),
Була одна хустина,
Та й ту вкрала дівчина,
На куколки порвала,
Діткам пороздавала,
Е-е, е-е, е!

Коту, коту, котів два,
Сірі, білі обидва,
Йдіть до нас ночувать,
Дитятко колихать,
У нас хатка тепленька,
Й дитятко маленьке,
Е-е, е-е, е!

Калина-малина ні сладка, ні горка,
Ой там заплакала козацькая жонка. (двічі)

А вона заплакала, горко заридала,
Любила, кохала - в армію оддала. (двічі)

А в армію оддала під город Варшаву,
Під город Варшаву, де б'ють барабани. (двічі)

А де б'ють барабани, громко вибивають,
Молоді реб'ята призов призивають. (двічі)

А за багатим сином отець, мати плаче,
А за сиротою чорний ворон кряче. (двічі)

За багатим сином брати та сестриці,
А за сиротою дівки-жалібниці. (двічі)

Та й а за сиротою – дівки-жалібниці,
Пойдьом захищати совєцькі границі. (двічі)

Із-за гори то не грім гримить,

Із-за гори то не грім гримить,
То Ванюша конем біжить,
По каменнім мості
До Марусі в гост(і).

Коні наші та й поковані,

Коні наші та й поковані,
Вози наші помальовані,
Грайте, коні,з нами,
Ми йдемо з пана(ми).

Хоч з панами, не з панами,
З молодими бояра(ми).

Із-за гір, з-за гір вилітав сокіл,
А з-за хутора вилітало два.

А й з-за хутора вилітали два,
Один одного та й питається:

"Ой де ти бував, а й шо ж ти видав?",
"Ой шо я видав - донця вбитого.

Донця вбитого, незаритого,
А в того донця видного реберця.

А в того донця видно реберця,
Крізь реберечка росте травичка.

Кругом серденька завивається,
Ніхто до донця не признається".

Зеленая ой дібрівонька, (двічі)
У три ряди же та й посаже(на).

У три ряди ой посажена,
У три ряди же та й посажена,
Нам дорожка же та й указа(на).

На дорожкє ой явір стоїть,
На дорожкє же та явір стоїть,
Під явором та й козак ле(жить).

Под явором та й козак лежить, (двічі)
В правой ручкє же та й коня де(ржить).

А лівою ой воду бере,
А лівою же та й воду бере,
На серденько же ой полива(є).

На серденько ой поливає, (двічі)
До серденька ой промовля(є):

«Серце моє ой скорблящеє, (двічі)
Тіло моє ой трудяще(є).

Надумало ой помирати (двічі)
Та й нікому ой похова(ти).

Якби в мене ой батьки були, (двічі)
Вони б мене ой схорони(ли).

Якби в мене ой сестри були, (двічі)
Вони б мене та й обтужи(ли).

Якби в мене ой брати були, (двічі)
Вони б мене в могилу пусти(ли)».

Зайшло сонце за лісок
Та прийди милий, чорнобривий,
Ой хоч до мене на…, ой на часок.

Хоч до мене на часок
Та й ляжем спати на кроваті,
Ой розкажу я то…, ой тобі сон.

Розкажу я тобі сон
Та сон про тебе, сон про мене,
Ой сон про нашую ой любов.

Сон про нашую любов
Та шо ти клявся, ше й божився:
"Ой не покину я, ой я тебе!".

"Не покину я тебе!"
Та й а сєчас же покидаєш,
Ой серцю жалю за…, ой завдаєш.

Серцю жалю завдаєш
Та серцю жалю ще й печалі,
Ой серденятку мо…, ой моєму.

За річкою Дунайцем
Та й за річкою Ду…, ой Дунайцем
Та стоїть дєвка же з мо…, ой з молодцем.

Стоїть дівка з молодцем
Та й стоїть дівка з мо…,ой з молодцем,
Та й накрилася же ру…, ой рукавцем.

Накрилася обома
Та й накрилася обо…, ой обома,
А парень дєвку же о…, ой обніма.

Парень девку обніма
Та й парень девку о…, ой обніма,
Та й серденятком на…, ой назива.

«Серденятко ж ти моє
Та серденятко ти, ой ти моє,
Та ой викохав я, ой я тебе.

Ой викохав я тебе
Та ой викохав я, ой я тебе,
Та не для людей - для, ой для себе".