There are white asters in my garden

Ой як сяду край віконця,
Виглядати чорноморця,
Чорноморець їде, їде,
Ще й четверо коній веде.

Чорноморець їде, їде,
Ще й четверо коній веде,
На пʼятому вороному,
У жупані, в голубому.

Я ж думала – він додому,
А він прямо до Дунаю,
Став він коні напувати,
Стала вода прибувати.

Став він коні напувати,
Стала вода прибувати,
Стала вода прибувати,
Чорноморець потопати.

Чорноморець потопає,
Став на милую гукати:
«Ратуй, ратуй, моя мила,
Коли вірно любила!»

«Ратуй, ратуй, моя мила,
Коли вірно любила!»
«Я б і рада ратувати,
Так не вмію я плавати.

Пливи, пливи річечками,
Остаюся з діточками,
Пливи, пливи вузенькими,
Остаюся з маленькими!»

Як було мнє лєт сімнадцять, то я й не знала й нічєво.

То я й не знала нічого,
А як настало ж восімнадцять, я й полюбила ж й одного.

Я й полюбила одного,
Ой полюбила ж отакого, що сама себе прокляла.

Що сама себе прокляла,
Ой он уєхал, мєня бросіл, іще й малютку на руках.

Іще й малютку на руках,
А ту малютку ж звуть Анютка, вона й похожа ж на нєго.

Вона похожа на нєво,
Ой вона схожа ще й похожа, уся походочка єго.

Прощай, кохання, моє дівування,
Вірная пташка, й хто хочить прожить,
|Вірноє брання, вірноє кохання,
Серденько і воля відхоче любить.| 2

Той мене любе, той руку целує,
Той же навколюшки смирно стоїть,
|Той мене гірше любовью вершує,
Дайте пожить міні, дайте пожить.| 2

Что за бєзумство знущаться наді мною,
Чим вам мішаєт любов дорога?
|Я вас прошу, не мішайте любити,
А предоставте мнє жизнь навсігда.| 2

Батько мене лає, матінька лає,
Слава недобра про мене біжить,
|Я не взираю на ті поговори,
Дайте пожить мені, дайте пожить!| 2