Oh, by the grove, by the grove

Я в середу родилася, кажуть люди - горе.
Не піду я за старого, бо борода коле. (двічі)

А піду я за такого, що сміються вуса,
Він на мене кивне-моргне, а я засміюся. (двічі)

Мила хату, мила сіни - та й засміялася,
Вийшла з хати стара мати - та й догадалася. (двічі)

-Знаю, доню, знаю, мила, чого ти смієшся,
Полюбила чорнявого та й не признаєшся. (двічі)

Не з піску була зліплена, щоб я розсіпалась,
Та хіба я дурна була, щоб я признавалась? (двічі)

Я в середу родилася, кажуть люди- горе,
Не піду я за старого, бо борода коле. (двічі)

Прихожу я додому, трохи був п’яненький,
Та й до жінки з кулаком кинувсь, мов дурненький. (двічі)

«Чого, – кажу, – губи дмеш, чого сердисся,
Чом до мене не говориш, не повернисся?». (двічі)

Закінчила жінка прясти, як ухвате днище,
А я з хати та й утік прямо на горіще. (двічі)

Як тікав же я знадвору та й потіг драбину,
Бо якби була догнала – повредила спину. (двічі)

А в неділю рано-вранці піч жінка топила,
Та й із сиром вареників собі наварила. (двічі)

Дала ж мені вареничок, винесла знадвору,
Наколола на рогач, подала нагору. (двічі)

Дала ж мені вареничок, ще й дві варяниці,
А третьою навкидя вдарила по пиці. (двічі)

Може й вам кому прийдеться п’яному бувати,
Не займай своєї жінки, краще лягай спати. (двічі)

Поза гаєм, гаєм, давай посідаєм,
Та й будемо говорити, як жито косити. (двічі)

Як жито косити, треба й молотити,
Зерно будем чувалами додому носити. (двічі)

В середу косила, в четвер молотила,
В п’ятницю віяла, а в суботу міряла. (двічі)

А в неділю продала, з хлопцями пропила.
Слава тобі, Господи, що до діла довела. (двічі)

Ой до діла не я, й до роботи не я,
З хлопцями погуляти то й охота моя. (двічі)

Поза гаєм, гаєм, давай посідаєм,
Та й будемо говорити, як жито косити. (двічі)