Digital archive of folklore

Та нема гірш нікому, як тій сиротині же,
Та ніхто не пригорне же та й при ли- , ой при лихій годи(ні).

Та й не пригорне батько, не пригорне мати,
Та й тільки той пригорне же, та й що ду-, ой що думає брат(и).

Ой налетіли гуси же з далекого краю же,
Та зболотили воду же та й на ти-, ой на тихом Дуна(ю).

Та й бодай же ті гуси же з пірʼячком пропали,
Та як ми вдвох любилися, а січас, а січас переста(ли).

Ой любились-кохалися та як зерно в горісі же,
А січас розійшлися, та й як ту-, ой як туман по лі(сі).

Ой любились-кохалися та й як голубів пара,
А січас розійшлися же, та й як чо-, ой як чорная хма(ра).

В суботу пізненько, в неділю раненько,
Кувала зозуля в саду жалібненько. (двічі)

Ой то ж не зозуля, то рідная мати,
Вона провожала синочка в солдати. (двічі)

«Іди, іди, синку, іди, не барися,
Через два годочка додому вернися. (двічі)

Ой мамо, ой ненька, не плач, не турбуйся,
Відслужу Вітчизні, додому вернуся. (двічі)

В суботу пізненько, в неділю раненько,
Кувала зозуля в саду веселенько. (двічі)

Уже років двісті, я козак в неволі,
Понад Дніпром ходе, викликає долю,
Гей, гей, гей вийди доле із води,
|Визволь мене, серденько, із біди!| 2

Ой рада б я вийти, брате мій, соколе,
Ти сам добре знаєш, що я у неволі,
Гей, гей, гей, у неволі, у ярмі,
|Під московським караулом у тюрмі.| 2

Ой пане Богдане, нерозумний сину,
Занапастив Польщу ще й рідну Україну,
Гей, гей, гей занапастив, зруйнував,
|Ще в голові розуму мало мав.| 2

Та й усі зорі зайнялися, та й а місяць підбився,
Та й усі хлопці на улиці, та а й мій опізни(вся).

Та ой чого ж він опізнився, та й що дома нимає,
Та й в чистім полі край Дунаю ж, та й коня напува(є).

Та й а кінь ірже, та й води не пʼє, он дорожечку чує,
Та й десь мій милий чорнобривий та й з другою ночу(є).

Та й ночуй, ночуй, розсукин син, та й ночуй, пригортайся,
Та й а до мене, молодої, та й повік не верта(йся).

Ой вишенька-черешенька, чом рясно не родиш?
Молодая дівчинонька, чом гулять не ходиш?
Гей, молодая дівчинонька, чом гулять не ходиш?

Ой як мені рясно родить, як цвіт опадає?
Ой як мені гулять ходить, милий покидає?
Гей, ой як мені гулять ходить, милий покидає?

Тече річка невеличка попід осокою,
Взяла дівка нові відра, пішла за водою,
Гей, взяла дівка нові відра, пішла за водою.

Іще води не набрала, стала, постояла,
За козаком зажурилась, та й у воду впала,
Гей, за козаком зажурилась, та й у воду впала.

Біжить батько, біжить мати, та й кричать: "рятуйте!",
А дівчина отвічає: "За мной не жалкуйте!",
Гей, А дівчина отвічає: "За мной не жалкуйте!

Було б тобі жалкувати, як була малою,
А тепер же прощавайте, пливу за водою!
Гей, А тепер же прощавайте, пливу за водою!"

Ой на горі жито, під горою овес,
|Чом ти, козак, не по правді живеш? | 2

До другої ходиш, до мене не йдеш,
|Із другої вулиці голос подаєш.| 2

Посади, дівчина, у дворі вербу,
|Куди я не йтиму, до тебе зайду! | 2

Обсади, дівчино, вишнями двір,
|Щоб не вчувався голосочок мій.| 2

Посадила вишню, не приймається,
|Миленького голосочок учувається.| 2

Чом ти, козаче, учора не прийшов?
|Бо учора з вечора дощик ішов.| 2

Обдури, козаче, ти батька свого,
|До ранку гуляла, дощу не було!| 2

Обдури, козаче, матір свою,
|Бо спроводжав ти подружку мою!| 2

Не правда, дівчина, не правда твоя,
|То не подружка, дівчина моя.| 2

Лежу в лазереті, сниться мені сон,
|Що до мене милий у гості прийшов.| 2

Прокидаюсь рано, нікого нема,
|Тільки коло мене дитина мала| 2

Ой за гаєм, гаєм, гаєм зелененьким,
Там орала дівчинонька воликом чорненьким. (двічі)

Орала, орала, не вміла гукати,
Та й найняла козаченька на скрипочку грати. (двічі)

Я в неділю п’ю, п’ю, в понеділок сплю, сплю.
А в вівторок, снопів сорок, пшениченьку жну, жну. (двічі)

В середу косила, в четвер молотила,
В п’ятницю віяла, а в суботу міряла. (двічі)

А в неділю продала - з хлопцями пропила,
Слава тобі, Господи, що до діла довела. (двічі)

І до діла не я, до роботи не я,
З хлопцями погуляти - вся охота моя. (двічі)

Тиха, тиха на дворі погода,
Нема мого милого з походу. (двічі)

Іще тихша погодонька буде,
Як мій милий з походу прибуде. (двічі)

Іде милий, іде по дорозі,
Стріча милу з дитям на порозі. (двічі)

– Здоров, мила, здоров, чорнобрива,
Чия в тебе на руках дитина? (двічі)

– Була в мене циганка уранці,
Та й забула дитину на лавці. (двічі)

– Брешеш, мила, брешеш, чорнобрива,
Не такая циганська дитина. (двічі)

А в циганки дитина чорнява,
А у тебе на руках білява. (двічі)

– Був у мене козак опівночі,
Та й оставив свої карі очі. (двічі)

Тече річечка невеличечка, схочу перескочу,
|Віддай же мене, моя матінко, за кого я схочу.| 2

Як віддавала, наказувала, в гостях не бувати,
А якщо прийдеш, моя донечко, то й вижену з хати.

Терпіла я рік, терпіла другий, третій не стерпіла,
Перетворилась в сиву зозулю, до роду злетіла.

Полетіла, землю кропила дрібними сльозами,
|Гаєм летіла, гілля ламала білими крилами.| 2

Прилетіла в сад та й стала кувать про свою чужбину,
|Ой як гірко жить, мені там одній, без своєй родини| 2

Сидіть матінька край віконечка, рушник вишиває,
|А найменший брат на порозі став, ружжо заряджає.| 2

Дозволь, матінка, дозволь, рідная, цю зозулю вбити,
|Бо вона кує, жалю завдає, тяжко мені жити.| 2

Не позволю я, синочку ти мій, цю зозулю вбити,
|Бо тій зозулі, як твоїй сестрі, тяжко в світі житі.| 2

Прилетіла раз, прилетіла два, сіла на віконце,
|А вже матінка, лежить на лаві, як праведне сонце| 2

Я в середу родилася, кажуть люди - горе.
Не піду я за старого, бо борода коле. (двічі)

А піду я за такого, що сміються вуса,
Він на мене кивне-моргне, а я засміюся. (двічі)

Мила хату, мила сіни - та й засміялася,
Вийшла з хати стара мати - та й догадалася. (двічі)

-Знаю, доню, знаю, мила, чого ти смієшся,
Полюбила чорнявого та й не признаєшся. (двічі)

Не з піску була зліплена, щоб я розсіпалась,
Та хіба я дурна була, щоб я признавалась? (двічі)

Я в середу родилася, кажуть люди- горе,
Не піду я за старого, бо борода коле. (двічі)

Прощай, кохання, моє дівування,
Вірная пташка, й хто хочить прожить,
|Вірноє брання, вірноє кохання,
Серденько і воля відхоче любить.| 2

Той мене любе, той руку целує,
Той же навколюшки смирно стоїть,
|Той мене гірше любовью вершує,
Дайте пожить міні, дайте пожить.| 2

Что за бєзумство знущаться наді мною,
Чим вам мішаєт любов дорога?
|Я вас прошу, не мішайте любити,
А предоставте мнє жизнь навсігда.| 2

Батько мене лає, матінька лає,
Слава недобра про мене біжить,
|Я не взираю на ті поговори,
Дайте пожить мені, дайте пожить!| 2