Digital archive of folklore

Та нема гірш нікому, як тій сиротині же,
Та ніхто не пригорне же та й при ли- , ой при лихій годи(ні).

Та й не пригорне батько, не пригорне мати,
Та й тільки той пригорне же, та й що ду-, ой що думає брат(и).

Ой налетіли гуси же з далекого краю же,
Та зболотили воду же та й на ти-, ой на тихом Дуна(ю).

Та й бодай же ті гуси же з пірʼячком пропали,
Та як ми вдвох любилися, а січас, а січас переста(ли).

Ой любились-кохалися та як зерно в горісі же,
А січас розійшлися, та й як ту-, ой як туман по лі(сі).

Ой любились-кохалися та й як голубів пара,
А січас розійшлися же, та й як чо-, ой як чорная хма(ра).

В суботу пізненько, в неділю раненько,
Кувала зозуля в саду жалібненько. (двічі)

Ой то ж не зозуля, то рідная мати,
Вона провожала синочка в солдати. (двічі)

«Іди, іди, синку, іди, не барися,
Через два годочка додому вернися. (двічі)

Ой мамо, ой ненька, не плач, не турбуйся,
Відслужу Вітчизні, додому вернуся. (двічі)

В суботу пізненько, в неділю раненько,
Кувала зозуля в саду веселенько. (двічі)

Ой вишенька-черешенька, чом рясно не родиш?
Молодая дівчинонька, чом гулять не ходиш?
Гей, молодая дівчинонька, чом гулять не ходиш?

Ой як мені рясно родить, як цвіт опадає?
Ой як мені гулять ходить, милий покидає?
Гей, ой як мені гулять ходить, милий покидає?

Тече річка невеличка попід осокою,
Взяла дівка нові відра, пішла за водою,
Гей, взяла дівка нові відра, пішла за водою.

Іще води не набрала, стала, постояла,
За козаком зажурилась, та й у воду впала,
Гей, за козаком зажурилась, та й у воду впала.

Біжить батько, біжить мати, та й кричать: "рятуйте!",
А дівчина отвічає: "За мной не жалкуйте!",
Гей, А дівчина отвічає: "За мной не жалкуйте!

Було б тобі жалкувати, як була малою,
А тепер же прощавайте, пливу за водою!
Гей, А тепер же прощавайте, пливу за водою!"

Ой за гаєм, гаєм, гаєм зелененьким,
Там орала дівчинонька воликом чорненьким. (двічі)

Орала, орала, не вміла гукати,
Та й найняла козаченька на скрипочку грати. (двічі)

Я в неділю п’ю, п’ю, в понеділок сплю, сплю.
А в вівторок, снопів сорок, пшениченьку жну, жну. (двічі)

В середу косила, в четвер молотила,
В п’ятницю віяла, а в суботу міряла. (двічі)

А в неділю продала - з хлопцями пропила,
Слава тобі, Господи, що до діла довела. (двічі)

І до діла не я, до роботи не я,
З хлопцями погуляти - вся охота моя. (двічі)

Тиха, тиха на дворі погода,
Нема мого милого з походу. (двічі)

Іще тихша погодонька буде,
Як мій милий з походу прибуде. (двічі)

Іде милий, іде по дорозі,
Стріча милу з дитям на порозі. (двічі)

– Здоров, мила, здоров, чорнобрива,
Чия в тебе на руках дитина? (двічі)

– Була в мене циганка уранці,
Та й забула дитину на лавці. (двічі)

– Брешеш, мила, брешеш, чорнобрива,
Не такая циганська дитина. (двічі)

А в циганки дитина чорнява,
А у тебе на руках білява. (двічі)

– Був у мене козак опівночі,
Та й оставив свої карі очі. (двічі)

І вітер не віє, листя не колише,
Тільки братик до сестриці часто листа пише. (двічі)

– Сестро, моя сестро, сестро-українка,
Чи привикла, моя сестро, на чужбіні жити? (двічі)

–Хоч я й не привикла, треба привикати.
Дала мати гірку долю, треба горювати. (двічі)

Мати, моя мати, де ж тебе узяти?
Чи на тебе, моя мати, маляра найняти? (двічі)

Маляра найняла, матір змалювала,
Поставила на покуті та й плакати стала. (двічі)

І вітер не віє, листя не колише,
Тільки братик до сестриці часто листа пише. (двічі)

Я в середу родилася, кажуть люди - горе.
Не піду я за старого, бо борода коле. (двічі)

А піду я за такого, що сміються вуса,
Він на мене кивне-моргне, а я засміюся. (двічі)

Мила хату, мила сіни - та й засміялася,
Вийшла з хати стара мати - та й догадалася. (двічі)

-Знаю, доню, знаю, мила, чого ти смієшся,
Полюбила чорнявого та й не признаєшся. (двічі)

Не з піску була зліплена, щоб я розсіпалась,
Та хіба я дурна була, щоб я признавалась? (двічі)

Я в середу родилася, кажуть люди- горе,
Не піду я за старого, бо борода коле. (двічі)