Oh, the moon, pretty moon, light up the house

Прощай, кохання, моє дівування,
Вірная пташка, й хто хочить прожить,
|Вірноє брання, вірноє кохання,
Серденько і воля відхоче любить.| 2

Той мене любе, той руку целує,
Той же навколюшки смирно стоїть,
|Той мене гірше любовью вершує,
Дайте пожить міні, дайте пожить.| 2

Что за бєзумство знущаться наді мною,
Чим вам мішаєт любов дорога?
|Я вас прошу, не мішайте любити,
А предоставте мнє жизнь навсігда.| 2

Батько мене лає, матінька лає,
Слава недобра про мене біжить,
|Я не взираю на ті поговори,
Дайте пожить мені, дайте пожить!| 2

Тече річечка невеличечка, схочу перескочу,
|Віддай же мене, моя матінко, за кого я схочу.| 2

Як віддавала, наказувала, в гостях не бувати,
А якщо прийдеш, моя донечко, то й вижену з хати.

Терпіла я рік, терпіла другий, третій не стерпіла,
Перетворилась в сиву зозулю, до роду злетіла.

Полетіла, землю кропила дрібними сльозами,
|Гаєм летіла, гілля ламала білими крилами.| 2

Прилетіла в сад та й стала кувать про свою чужбину,
|Ой як гірко жить, мені там одній, без своєй родини| 2

Сидіть матінька край віконечка, рушник вишиває,
|А найменший брат на порозі став, ружжо заряджає.| 2

Дозволь, матінка, дозволь, рідная, цю зозулю вбити,
|Бо вона кує, жалю завдає, тяжко мені жити.| 2

Не позволю я, синочку ти мій, цю зозулю вбити,
|Бо тій зозулі, як твоїй сестрі, тяжко в світі житі.| 2

Прилетіла раз, прилетіла два, сіла на віконце,
|А вже матінка, лежить на лаві, як праведне сонце| 2

І вітер не віє, листя не колише,
Тільки братик до сестриці часто листа пише. (двічі)

– Сестро, моя сестро, сестро-українка,
Чи привикла, моя сестро, на чужбіні жити? (двічі)

–Хоч я й не привикла, треба привикати.
Дала мати гірку долю, треба горювати. (двічі)

Мати, моя мати, де ж тебе узяти?
Чи на тебе, моя мати, маляра найняти? (двічі)

Маляра найняла, матір змалювала,
Поставила на покуті та й плакати стала. (двічі)

І вітер не віє, листя не колише,
Тільки братик до сестриці часто листа пише. (двічі)