Oh, the snow fell on the eaves

Ой упав сніжок, та й на бережок,
Та й взявся водою.
Ой лучче би було, ой та й дівчиною,
Чим тепер удовою.

Чим тепер удовою,
Ой походжено, гей та й поброджено,
Ой коло моря кіньми.

Коло моря кіньми,
Ой то ж не кіньми, гей, та й то ж не кіньми,
А журавочка з дітьми.

Журавочка з дітьми,
Та й журав грає, гей, та й журав грає,
А журавочка скаче.

Журавочка скаче,
Ой дурна дівка, ой, та й не розумна,
Що за козаком плаче.

(За козаком плаче,
Та й не плач дівка, не плач, Оля,
Бо така твоя доля.

Та й не плач, дівка, не плач красна,
Бо така ти нещасна.)

Ой упав сніжок та й на бережок,
Та й узявся водою.

Та й узявся водою,
Ой лучче було же та й дівчиною,
Як тепер й удовою.

Як тепер й удовою,
Ой поброджено, ох і та й поброджено
Та й коло броду кіньми.

Ой коло броду кіньми,
Ой то не кіньми, ой то не кіньми –
То журавочка з дітьми.

То журавочка з дітьми,
Ой журав скаче, ой журав скаче,
А журавочка плаче.

А журавочка плаче,
Ой дурна (же) дівка та й не розумна,
Що за козаком плаче.

Чом ти не прийшов, як місяць зійшов, як я тебе ждала?Чи коня не мав, чи стежки не знав, чи мать не пускала?

І коня я мав, і стежку я знав, ще й мати пускала,
Найменша сестра, бодай не зросла, сідельце сховала.

Найстарша сестра сідельце знайшла, коня осідлала:
«Поїжай, брате, до дівчиноньки, котра тебе ждала!»

Тече річенька й невеличенька, схочу – перескочу,
Ой віддай мене, моя матінко, за кого я схочу.

Як віддавала й приказувала в гостях не бувати:
«А якщо прийдеш, моя донечко, то вижену з хати».

Терпіла я рік, терпіла я два, третій не стерпіла,
Перекинулась в сиву зозулю, до роду летіла.
Перекинулась в сиву зозулю, до роду летіла.

Ні тучки, ні хмарки, та й дощик іде,
Козак до дівчини щовечора йде.

Козак до дівчини щовечора йде,
«Добрий вечір!» каже, ще й ручку дає.

«Добрий вечір!» каже, ще й ручку дає:
«Марусино, серце, порадуй мене!

Марусино, серце, порадуй мене,
Чи мені жениться, чи ждати тебе?»

«Женись, женись, Ваня, тобі вже пора,
А я погуляю, бо ще молода!

А я погуляю, бо ще й молода!» −
На другую весну калина цвіла!

Ой за лугом зелененьким, (двічі)
Брала вдова льон дрібненький. (двічі)

Брала вона, вибирала, (двічі)
Тонкий голос подавала. (двічі)

Там Василько сіно косить, (двічі)
Тонкий голос переносить.

Кинув косу додолоньку, (двічі)
А сам пішов додомоньку.

А сам пішов додомоньку, (двічі)
Схилив на стіл голівоньку.

Схилив на стіл голівоньку, (двічі)
Та й задумав про вдівоньку.

«Позволь, мати, вдову брати, (двічі)
Перестану пить-гуляти».

«Не позволю вдову брати, (двічі)
Вдова вміє чарувати.

Зчарувала мужа свого, (двічі)
Причарує й сина мого». (двічі)