Oh, the snow has fallen

Ой упав сніжок, та й на бережок,
Та й взявся водою.
Ой лучче би було, ой та й дівчиною,
Чим тепер удовою.

Чим тепер удовою,
Ой походжено, гей та й поброджено,
Ой коло моря кіньми.

Коло моря кіньми,
Ой то ж не кіньми, гей, та й то ж не кіньми,
А журавочка з дітьми.

Журавочка з дітьми,
Та й журав грає, гей, та й журав грає,
А журавочка скаче.

Журавочка скаче,
Ой дурна дівка, ой, та й не розумна,
Що за козаком плаче.

(За козаком плаче,
Та й не плач дівка, не плач, Оля,
Бо така твоя доля.

Та й не плач, дівка, не плач красна,
Бо така ти нещасна.)

Ой, упав(и) сніжок, та й на острішок,
Та й узявся водою. | 2

Та й лучче було, та й дівчиною,
Як тепер удовою. | 2

Ой, походжено, та й поброджено,
Та й коло броду кіньми.

Ой, то не кіньми, ой, то не кіньми,
То журавочка з дітьми.

Ой, журавель грає, ой, журавель грає,
А журавочка скаче.

Ой, дурна й дівка, та й не розумна,
Що за козаком плаче. | 2

Ой, гаю, ти гаю, густий – ни прогляну,
Чом на тобі, дубе, ой листя-, листячка нема?

А листячка немає, вітер ни колише,
Що брат до сестриці, ой рідко, рідко пісьма пиш(е).

А він пише-пише, в пісьмі він питає:
ー Чи привикла, сестро, ой у чу-, й у чужому кра(ї)?

Ой привикла, ни привикла – буду привикати,
Я в розкошах жила, ой треба, треба горе знат(и).

А пусти ж мене, милий, до броду по воду,
До броду по воду, ой до рі-, до рідного ро(ду).

А не пустю ж я, мила, до броду по воду,
Бо ти вси, ой, накажиш та й своє-, та й своєму род(у).

А бодай же, мій милий, гадина сучала,
Щоб я своєму роду правди, правди не сказала.

Ой не жалко ж мені та й не на кого,
Тільки жалко мені на й отца свого.

На й отца свого же, ше й на рідного –
Оженив він мене малолітнього.

Калина-малина ж над яром стояла,
Чого ж ти, калина, так рано сов’я(ла)?

Чи жари боїшся, чи дощу бажаєш?
Кого вєрно любиш – то і помира(єш)?

Не жари боюся же, не дощу бажаю,
Кого вірно люблю ж – то і помира(ю).

Як помру я, мила же, а ти будеш жива,
Не забувай, мила, де моя моги(ла).

А моя могила же край синього моря,
Край синього моря, що довга дорог(а).

(А я ту могилу піду розкопаю,
Я милого кості та й пособираю.
Підем до Дунаю, поперемиваю,
Біленьким платочком поперетираю,
Жовтеньким пісочком та й попересипаю.)