Digital archive of folklore

Закувала зозуленька, сидя на помості, гей,
Приїхали до дівчини три козаки в гості, гей,
Приїхали до дівчини три козаки в гості.

Один стоїть коло воріт, другий коня в’яже, гей,
Третій стоїть під віконцем: «Добрий вечір» - каже.

«Добрий вечір, стара мати, дай води напиться, гей,
Кажуть люди: дочка гарна – дай хоч подивиться».

«Вода в сінях, кварта в хаті – як хоч, то напийся, гей,
Дівка лежить на кроваті – біжи подивися».

«В тебе вода недобрая – піду до криниці, гей,
В тебе дівка негарная – піду до вдовиці.

А в вдовиці дві світлиці, ще й третя кімната, гей,
А у тебе одна хата, та й та неприбрата».

Ой за лугом зелененьким, (двічі)
Брала вдова льон дрібненький. (двічі)

Брала вона, вибирала, (двічі)
Тонкий голос подавала. (двічі)

Там Василько сіно косить, (двічі)
Тонкий голос переносить.

Кинув косу додолоньку, (двічі)
А сам пішов додомоньку.

А сам пішов додомоньку, (двічі)
Схилив на стіл голівоньку.

Схилив на стіл голівоньку, (двічі)
Та й задумав про вдівоньку.

«Позволь, мати, вдову брати, (двічі)
Перестану пить-гуляти».

«Не позволю вдову брати, (двічі)
Вдова вміє чарувати.

Зчарувала мужа свого, (двічі)
Причарує й сина мого». (двічі)

«Ой хмелю ж мій, хмелю, хмелю зелененький,
Де ж ти, хмелю, зиму зимував, що й не розвивав(ся)?» (двічі)

«Зимував я зиму, зимував я другу,
Зимував я в лузі на калині та й не розвивав(ся)». (двічі)

«Ой сину ж мій, сину, сину ж мій єдиний,
Де ж ти, сину, нічку ночував, що й не роззувався?» (двічі)

«Ночував я нічку, ночував я другу,
Ночував я у тої вдовиці, що й сватати буду». (двічі)

«Ой хмелю ж мій, хмелю, хмелю зелененький,
Де ж ти, хмелю, зіму зімував, шо й не розвивав(ся)?» (двічі)

«Зімував я зіму, зімував я другу,
Зімував я в лузі на калині та й не розвивав(ся)». (двічі)

«Ой сину ж мій, сину, сину молоденький,
Де ж ти, сину, нічку ночував, шо й не роззувався?» (двічі)

«Ночував я нічку, ночував я другу,
Ночував я у тої вдовиці, що сватати буду». (двічі)

«Ой сину ж мій, сину, ти ж моя дитина,
Не женися на той удовици, бо щастя не буде». (двічі)

«Бо вдовине серце, як осіннє сонце:
Воно світе, світе та й не гріє, а серденько мліє.

А дівоче серце, як весняне сонце:
Ой як воно та й зайде за хмару, а усе ж тепленьке».

Усі гори зеленіють, (двічі)
Де багаті жито сіють.

Одна гора стоїть чорна, (двічі)
Де сіяла бідна вдова.

Де сіяла, волочила, (двічі)
Слізоньками примочила.

Поза лужком зелененьким, (двічі)
Брала вдова льон дрібненький. (двічі)

Вона брала, вибирала, (двічі)
Тонкий голос подавала. (двічі)

Ой там Василь сіно косить, (двічі)
Тонкий голос переносить. (двічі)

Кинув косу додолоньку, (двічі)
А сам пішов додомоньку. (двічі)

– Позволь, мати, вдову брати, (двічі)
Перестану пить-гуляти. (двічі)

– Не позволю вдову брати, (двічі)
Вдова вміє чарувати. (двічі)

Чарувала мужа свого – (двічі)
Причарує сина мого. (двічі)

А всі гори зеленіють, ой всі гори зеленіють,
Тільки одна гора чор(на).

Тільки одна гора чорна, (двічі)
Де сіяла бідна вдо(ва).

Де сіяла, волочила, (двічі)
Слізоньками примочи(ла).

Десь взялася чорна хмара, (двічі)
Голівонько ж моя й бідна.

Та й упала зіма біла, (двічі)
Голівонько ж моя й бідна.

Де ж я буду зімувати, (двічі)
Своїх діток годува(ти)?

«Ой, братіку-соколоньку, (двічі)
Прийми ж мене на зімонь(ку)».

«Ой, сестричко-перепілко, (двічі)
Коли ж в тебе діток скілько?»

«Ой, братіку, не лякайся, (двічі)
Моїх діток не цурай(ся).

Як ти сядеш обідати, (двічі)
То я своїх діток вишлю.

Ідіть, діти, ідіть з хати, (двічі)
Сяде дядько обідати.

Не так дядько, як дядина, (двічі)
Вона сичіть, як гадина».

Поки дядько пообіда (двічі)
Діти батька одвідають.

«Встаньте, тату, встаньте з ями, (двічі)
Горе жити коло мами.

Встаньте, тату, встаньте з гробу, (двічі)
Горе жити коло роду».

Усі гори зеленіють, усі гори зеленіють,
Де багаті жито сіють.

Одна гора тільки чорна,
Де сіяла же бідна вдова.

Де сіяла, волочила,
Слізоньками й примочила.

Ой братічок-соколочок,
Возьми мене на зімоньку.

Ой сестричко-перепілко,
Скажи стільки в тебе діток?

В мене діток всього пʼяток,
….
(Твоїх діток надо годувати,
Сім парів волів мати.

Не нада сім пар волів мати,

Буду сама годувати.

Ідіть дітки, ідіть з хати,
Сіда дядько вечеряти.

Пішли діти у долину,

Шукать батькову могилу.

Вставай, тато, вставай з гроба,
Як нам тяжко жить без роду,

Не так дядько як дядина,
Гудить вона як гадина.

Вставай тато, вставай з могили,
Як нам трудно жить на чужбині.)

Понад садом, садом, садом виноградом, да ой,
Ой дорож(и)ка й лежала.

Дорожка й лежала, ну да ой,
Та туди наша, й наша сударушка, да ой,
Ой некрут(и) виряжала.

Некрут виряжала,
Та виряжала, ой да споружала, да ой,
Ой вдова жи свого й сина.

Вдова свого сина,
Та іди, синку, ой служи, ой синку, да ой,
Ой служи же, не барися.

Ой, упав(и) сніжок, та й на острішок,
Та й узявся водою. | 2

Та й лучче було, та й дівчиною,
Як тепер удовою. | 2

Ой, походжено, та й поброджено,
Та й коло броду кіньми.

Ой, то не кіньми, ой, то не кіньми,
То журавочка з дітьми.

Ой, журавель грає, ой, журавель грає,
А журавочка скаче.

Ой, дурна й дівка, та й не розумна,
Що за козаком плаче. | 2

Попід лугом зелененьким, (двічі)
Брала вдова льон дрібненький. (двічі)

Вона брала, вибирала, (двічі)
Тонкий голос подавала. (двічі)

Там Василько сіно косить, (двічі)
Вітер тонкий голос носить. (двічі)

Кинув косу додолоньку, (двічі)
А сам пішов додомоньку. (двічі)

– Дозволь, мати, вдову брати, (двічі)
Вдова вміє шанувати. (двічі)

– Не дозволю вдову брати, (двічі)
Вміє вдова чарувати. (двічі)

Вчарувала мужа свого – (двічі)
Зачарує й сина мого. (двічі)

– А я чарів не боюся, (двічі)
Із вдовою одружуся. (двічі)

Зажурилася молода удівонька,
Що не кошена зелена дібрівонь(ка).

Найму косарів сімдесят ще й чотирі,
Щоб викосили усі гори й доли(ни).

Косарі косять, а вітер повіває,
Шовкова трава на косу поляга(є).

Зажурилася молода удівонька,
Що не кошена зелена дібрівонь(ка).

Жила вдова на край села,
Та було в вдови дев'ять синів,
А десята дочка Галюточка.

Сини зросли, в розбій пішли,
А Галя зросла, заміж вийшла,
Вийшла Галя за крамаря.

Вийшла Галя за крамаря,
Крамарь їде крамарювати,
Та бере Галю шинкувати.

Як набігли розбійники,
Крамаря вбили, а крамарчатко,
А крамарчатко розірвали,
А сестру Галю з собой взяли.

Уставайте, брати, що ж ми наробили?
Зятя вбили, а племінятко,
А племінятко розірвали,
А сестру Галю з собой взяли.

Ой по лану, по лану, да ще й по діброві.
Попросилися ночувать солдати ой до вдови. (двічі)

Ой удово молода, продай коням сіна,
– Солдатики ви мої, я ще не косила. (двічі)

– Ой удово ж удово, ой дай коням овса,
– Солдатики ви мої, я не сію, не орю.(двічі)

– Я й не сію, не орю, сім год без мужа живу,
А вже ж восьмая зима, як і горюю я сама.

– Ой удово, удово, хіба ж не познала?
Як ти мене, молодця, в службу виряжала. (двічі)

Розмалюсєньке дитя на руках держала.
І шитим білим рукавом сльози утирала. (двічі)

По базарю ж та й ходила,
Та двох купчечків любила,
Вон да двох купчечків любила.

Двох купчечків а й любила же,
А й двох синочків зродила,
Вон да двох синочків зродила.

Двох синочків а й зродила,
А в лавочку ступила,
Вон да й у лавочку ступила.

У лавочку та ступила,
Китаєчку купила,
Вон да китаєчку купила,

Китаєчку та й купила,
Своїх діток сповила,
Вон да своїх діток сповила.

Своїх діток та й сповила,
Та й на Дунай однесла,
Вон да та й на Дунай однесла.

Та на Дунай однесла,
Та в карабель поклала,
Вон да та в карабель поклала.

(А ти новий карабель,
Колиши моїх дітей,
А ти, жовтенький пісок,
Нагодуй моїх діток,
А ти густенький очерет,
Колиши моїх дітей.
Заріклася удова,
На двадцять год води брать,
А в двадцятому году,
Іде вдова по воду,
Стала вдова воду брать,
Став карабель припливать,
Один сидить читає,
Другий сидить співає,
І в вдовоньки питає,
Удовонько молода,
Чи ти підеш за меня?
Я сама за тебе йду,
За другого доч даю,
Які ж тепер попи стали,
Що сестру з братом ізвінчали?
Іди, сестро, горою,
А я піду другою,
Будуть люди ....вати,
Будуть з нас гріхи збирати.)

Ішла вдова, ішла вдова до.., ох і долиною жи
З маленькою ди.., ох і дитиною.

Сіла вдова, сіла вдова спо.., ох і спочивати жи,
Мале дитя го.., ох і годувати.

Мале дитя, мале дитя го.., ох і годувати жи,
Де взялися три, ох і три бурлаки.

Де взялися, де взялися три, ох і три бурлаки жи,
Хотять вдову за.., ох і зарубати.

Хотять вдову, хотять вдову за.., ох і зарубати жи,
Мале дитя з собой, ох і з собой взяти.

Понад лугом зелененьким (двічі)
Брала вдова льон дрібненький. (двічі)

Вона брала-вибирала, (двічі)
Тонкий голос подавала. (двічі)

Там Василько сіно косить, (двічі)
Тонкий голос переносить. (двічі)

Бросив косу додолоньку, (двічі)
А сам пішов додомоньку. (двічі)

Поза лугом зелененьким (двічі)
Брала вдова льон дрібненький. (двічі)

Вона брала, вибирала, (двічі)
Тонкий голос подавала. (двічі)

Тонкий голос, голосочок, (двічі)
Через Дон та й у лісочок. (двічі)

Там Василько сіно косе, (двічі)
Тонкий голос переносе. (двічі)