Ой хто, хто Миколая любе (фрагмент)

А хто, хто Миколая любе,
Ой, хто йому вірно служе,
Святий Боже, Миколай,
На всякий час помагай.
Миколаю!

(Дали сину) ім’я – пресвятоє Ілля,
Вона його не злюбила,
Всих анголів посмутила.
Миколаю!

(Дали) ім’я – пресвятоє Ілля,
Вона його ізлюбила,
Всих анголів звеселила.
Миколаю!

А хто, хто Миколая любив,
А хто, хто Миколаю служив,
Йому, святий Миколаю,
На всякий час помагаю.

Миколаю!

Іванко Миколая любив,
Іванко Миколаю служив,
Йому, святий Миколаю,
На всякий час помагаю.

Миколаю!

Іванко в морі потопає,
На помочі Бога призиває,
Рятуй, Боже, ще й Ти, Отче,
Миколаю-чудотворче.

Миколаю!

Ой хто, хто Миколая любе,
Ой хто, хто Миколаю служе,
Ой ти, святий Миколай,
На всякий час помагай,
Миколаю!

А Діва Марія Миколая любе,
А Діва Марія Миколаю служе,
Ой ти, святий Миколай,
На всякий час помагай,
Миколаю!

А Діва Марія сина спородила,
А Діва Марія сина спородила.
Ой ти, Святий Миколай,
На всякий час помагай,
Миколаю!

А, спородивши, анголів зібрала,
Стали думати-гадать,
Яке йому ім’я дать,
Миколаю!

Дали йому мня святого Петра, (двічі)
Вона його не злюбила,
Всіх анголів посмутила,
Миколаю!

Дали йому мня святого Ілля, (двічі)
Вона його не злюбила,
Всіх анголів посмутила,
Миколаю!

Дали йому мня Ісуса Христа, (двічі)
Вона його ізлюбила,
Всіх анголів звеселила,
Миколаю!

А хто, хто Миколая любе,
А хто йому вірно служе,
Святий Боже, Миколай,
На всякий час помагай,
Миколаю!

Пречиста по груші ходила,
Пречиста мішок і загубила,
А Спас ішов мішок найшов,
Верни, Спасе, мішок мій,
Не піду я в лісок твій по груші.

Здрастуйте! З праздничком! Будьте здорові!

Та й Божая мате та й Божого сина сама ідина,
Спородила та й Ісуса Христа Дєва й Марія.

Й у вертепі Сус Христос родився, в яслі спочивав,
Де не взялись та три й анголи з нібєс летючи.

Они пєли, пєли, напєвали, в кряжі й упали.

Нова рада стала, як на небі хмара,
Над вертепом, звізда ясна увесь свєт осіяла.

Де Христос родився, з Дєвай уплодився,
Там чєловєк перед Бого пеленами уповився.

Перед тим дитятком пастухи з ягнятком,
На калєні пріпадали, Христа-Бога восхваляли.

Хвалім тебе, царю, нібєсний....

Ішла Марія й лугом, берегом,
Алілуя, алілуя, лугом, берегом.

Зустріла вона троє жидовʼят,
Алілуя, алілуя, троє жидовʼят.

Оце ж ті жиди Христа мучили,
Алілуя, алілуя, Христа мучили.

(Не ми мучили – то наші діди!
Ой то ж не діди – наші прадіди.

Кряжі кражують, церкви будують.
Збудували церкву з трьома дверями, з шістьом вікнами.

А в тій же церкві три гроба стоїть.
В первому гробу Сус Христос лежить.

А в другому гробу – Іван Крестітєль.
В третьому гробу – мати Марія.

Над Ісусом Христом свічі палають.
Над Іван Хрестітельом книги читають.
Над Дєвой Марією рожа процвітає.

Де не взявся птах на шести ногах,
(або А з ції рожі та вилетів птах),
Полетів же птах попід небесах.

Усі ворота отворилися,
Усії святиї уклонилися

(або
Усі нєбеса отворилися,
Усії святі поклонилися.)

Не єсть же ти птах, а єсть Божий син.
Попід нєбесам людей розмножив.)