​Ой устану ранесенько,

По той бік гора, по другий друга,
Поміж тими крутими горами сходила зоря. (двічі)

Ой то й не зоря, ой то ж не ясна,
Ой то ж моя молода дівчина по воду пішла. (двічі)

А за нею я, як за зорею,
Сірим конем понад чистим полем за дівчиною. (двічі)

ー Дівчино моя, напій же коня ,
З рубленої нової криниці, з повного відра. (двічі)

ー Якби я твоя, взяла б я коня,
Взяла б коня за шолковий повід та й напоїла. (двічі)

ー А в мене нема ні кола, ні двора,
Тільки в полі стоїть кущ калини, та й та не цвіла. (двічі)

Ішов козак потайком, ішов козак потайком,
До дівчини, серденько, вечерком. (двічі)

“Ой дівчино, відчини, ой дівчино, відчини,
Своє, моє серденько звесели”. (двічі)

“Ой не буду відчинять, ой не буду відчинять,
Бо ти будеш, серденько, жартувать”. (двічі)

“Ой не буду, не буду, ой не буду, не буду,
Пожартую трішечки та й піду”. (двічі)

Жартували до зорі, жартували до зорі,
Поки стало виднесенько на дворі. (двічі)

Ні тучки, ні хмарки – дрібний дощ іде,
Козак до дівчини щовечора йде.

Козак до дівчини щовечора йде,
«Добрий вечір» каже, ще й ручку дає.

«Добрий вечір» каже, ще й ручку дає,
ー Марусино, серце, порадуй мене.

ー Марусино, серце, порадуй мене,
Чи мені женитись, чи ждати тебе? (двічі)