​Ой устану ранесенько,

Ні тучки, ні хмарки – дрібний дощ іде,
Козак до дівчини щовечора йде.

Козак до дівчини щовечора йде,
«Добрий вечір» каже, ще й ручку дає.

«Добрий вечір» каже, ще й ручку дає,
ー Марусино, серце, порадуй мене.

ー Марусино, серце, порадуй мене,
Чи мені женитись, чи ждати тебе? (двічі)

По той бік гора, по другий друга,
Поміж тими крутими горами сходила зоря. (двічі)

Ой то й не зоря, ой то ж не ясна,
Ой то ж моя молода дівчина по воду пішла. (двічі)

А за нею я, як за зорею,
Сірим конем понад чистим полем за дівчиною. (двічі)

ー Дівчино моя, напій же коня ,
З рубленої нової криниці, з повного відра. (двічі)

ー Якби я твоя, взяла б я коня,
Взяла б коня за шолковий повід та й напоїла. (двічі)

ー А в мене нема ні кола, ні двора,
Тільки в полі стоїть кущ калини, та й та не цвіла. (двічі)

Ой коли б той вечір та й повечоріло б,
Може б моє серце та й повеселіло.

Ой коли б той вечір та й сонечко зайшло,
Може б моє серце та й до мене прийшло.

Ой хоч не до мене, до моєї хати,
Стукає в віконце, щоб не чула мати.

Ой хоч і почує та й буде мовчати,
Вона не осудить рідного дитяти.

Ой як упускала – легенько зітхала,
А як виряжала – плакала, ридала.