Ні тучки, ні хмарки

Ой ти місяцю, я зіронька ясная,
Ой ти парубок, я дівчина красная. (двічі)

Ой ти парубок, я дівчина красная,
Ти в долу гуляв, я тобі коня пасла. (двічі)

Пасла я коня з вечора до півночі,
Упала роса на мої карі очі. (двічі)

Не так на очі, як на русую косу,
Серце, козаче, віночок не доношу. (двічі)

Ой ти місяцю, я зіронька ясная,
Ой ти парубок, я дівчина красная. (двічі)

По той бік гора, по другий друга,
Поміж тими крутими горами сходила зоря. (двічі)

Ой то й не зоря, ой то ж не ясна,
Ой то ж моя молода дівчина по воду пішла. (двічі)

А за нею я, як за зорею,
Сірим конем понад чистим полем за дівчиною. (двічі)

ー Дівчино моя, напій же коня ,
З рубленої нової криниці, з повного відра. (двічі)

ー Якби я твоя, взяла б я коня,
Взяла б коня за шолковий повід та й напоїла. (двічі)

ー А в мене нема ні кола, ні двора,
Тільки в полі стоїть кущ калини, та й та не цвіла. (двічі)

Ой устану ранесенько,
Вмию личко білесенько.
Іще сонце не зійшло –
В мене личко розцвіло.

Ой пішла я та й по сіно,
В мене личко зрум’яніло.
Ой чи брала, чи не брала –
Василечка повстрічала.

Василечку, серце моє,
Нав’яжи сіна в’язок двоє.
Він у в’язки пов’язує,
Та й на мене підморгує.

“Ой дівчина чепурненька,
Сама станом ти гарненька.
Ой у в’язки пов’язую,
Обніму та й поцілую.”

“Личко не дам цілувати,
Віднеси сіно до хати.
А як любиш, не жартуєш,
Біля хати поцілуєш.”

До роботи він береться,
Несе сіно – спина гнеться.
Сіно несе, помагає,
Нехай сватів засилає. (двічі)