Home
Oh, whose is that rye, whose are those mows

Oh, whose is that rye, whose are those mows

Title	Oh, whose is that rye, whose are those mows
Genre	Personal and Family Life, Ballad
Motive	Family life, Separation, Spell
Recording date	1 Jan 1997
Recording location	Kostіantynivka, Kramatorsk district, Donetsk obl., Ukraine, Sloboda Ukraine
Performers	Zoіa Dorofіeіeva (невід.), Hanna Bondarenko (невід.)
Collectors	Victoriіa Yakymenko
Transcription	Yuriі Rybak
Collection	Donetsk Collection of Stepan Myshanych

Play audio

0:00 0:00

100

Download recording 0Like Share

Ой чиє ж то жито, чиї ж то покоси,
Ой чиє то жито, чиї ж то покоси,
Чия ж то дівчина розпустила коси?

Коси розпустила, гулять не ходила,
Коси розпустила, гулять не ходила,
Молодого хлопця навік полюбила.

Проводжала мати сина у солдати,
Проводжала мати сина у солдати,
Нелюбу невістку в поле жито жати:

– Іди-іди, доню, в поле жито жати,
Іди-іди, доню, в поле жито жати,
Недожавши жита, не вертайсь до хати.

Жала ж вона, жала-вижинала,
Жала ж вона, жала-вижинала,
А як сонце сіло, тополею стала.

Прийшов син до хати.
– Здраствуй, рідна мати,
Де ж моя дружина чом не йде стрічати?

– Не питай же, сину, де твоя дружина,
Не питай же, сину, де твоя дружина,
Бери топорину, зрубай тополину.

Як ударив вперше, вона похилилась,
Як ударив вперше, вона похилилась,
Як ударив вдруге, вона попросилась:

– Не рубай, козаче, я твоя дружина,
Не рубай, козаче, я твоя дружина,
На моїх листочках спить твоя дитина.

Ой чиє ж то жито, чиї ж то покоси,
Ой чиє ж то жито, чиї ж то покоси?
Не спішіть, дівчата, розпускати коси.

Oops!

Our AI is currently busy plotting world domination. Please try again later for your folklore translation needs.

You might also like:

Audio	Title	Genre	Location	Durat.	Lyrics
0:00 02:42 100	На узвишші, за гаєм зеленим	Personal and Family Life 3 Soldier,Ballad,Neo-Traditional Folk	Kostіantynivka, Kramatorsk district	02:42	На узвишші, за гаєм зеленим, Де солдат ціла рота полягла, Якась жінка у чорному всьому, Наче крук, серед мертвих брела. Ось уздріла вона офіцера, Стала чоботи з нього знімать, Потривоживши рани глибокії, Став він жинку лихую благать. “Не знімай, я прошу, я благаю, Бо від ран же так тяжко мені. Я напевне тобі відгадаю, Що й у тебе є син на війні.” “Правду кажеш, є в мене синочок, І його дуже жалко мені. Служить в армії він лейтенантом, Ну а чоботи нащо тобі?” Зняла чоботи, здерла шинелю, І не глянувши навіть в лице, Пішла крадучись жінка-злодійка У своє невеличке сільце. А на ранок старий стару хвалить, Добрий одяг йому здобула. А ось гроші, якісь документи У кармані у нього знайшла. Розгорнула, а там фотокартка, І у розпачі крикнула вона: “Ой, прости ж мене, рідний синочку, Що тебе твоя мати роздягла.” У неділю всі дзвони дзвонили, У неділю всі дзвони гули. То героя того хоронили, А злодійку до суду вели.
0:00 05:28 100	Поза лугом зелененьким	Personal and Family Life	Kostіantynivka, Kramatorsk district	05:28	Поза лугом зелененьким (двічі) Брала вдова льон дрібненький. (двічі) Вона брала-вибирала, (двічі) Тонкий голос подавала. (двічі) Там Василько сіно косить, (двічі) Тонкий голос переносить. (двічі) Бросив косу додолоньку, (двічі) Схилив на стіл головоньку. (двічі) – Дозволь, мати, вдову взяти, (двічі) Тоді буду пить-гуляти. (двічі) Не дозволю вдову брати, (двічі) Вдова вміє чарувати. (двічі) Чарувала мужа свого, (двічі) Причарує сина мого. (двічі) А я чарів не боюся – (двічі) Та й на вдові й оженюся. (двічі)
0:00 02:57 100	Як послала мати	Personal and Family Life 1 Ballad	Kalynove, Kostyantynivka (Kramatorsk) district	02:57	Як послала мати льон із поля брати, Не вибереш льону, й не приходь додому. (двічі) Вона брала, брала, не довибирала, До схід сонця вона тополею стала. (двічі) “Ой, мамо ж, мамо, що то за причина, Що на нашім полі виросла ж тополя?” (двічі) “Ой, сину, мій сину, візьми топорину, Та й зрубай же, сину, в полі тополину”. (двічі) Як ударив він раз – вона зазвеніла, Як ударив другий – вона говорила. (двічі) Як ударив другий – вона говорила: “Не рубай же мене, я – твоя ж дружина!” (двічі) “Ой. мамо ж, ти мамо, що ти наробила, Що ти моїх діток та й посиротила?” (двічі)