Добрий вечір, добрий, наші господарі

Коляд-коляд, колядниця,
Добра з маком паляниця,
А без маку не така.
Дайте, тітко, п’ятака.
А п’ятак – не такий,
Дайте рубль золотий.

Нова радість стала, яка не бувала:
Над вертепом звізда ясна світу засіяла. (двічі)

Де Христос родився, з Діви воплотився,
Як чоловік пеленами в Бога уповився. (двічі)

Ангели співають, славу возвишають,
На небесі і на землі мир проповідають. (двічі)

І ми теж співаймо, Христа прославляймо,
Із Марії врожденої смирно ублагаймо. (двічі)

– Ой ти, Царю, Царю, Небесний Владарю,
Даруй літа щасливії цьому господарю. (двічі)

На узвишші, за гаєм зеленим,
Де солдат ціла рота полягла,
Якась жінка у чорному всьому,
Наче крук, серед мертвих брела.

Ось уздріла вона офіцера,
Стала чоботи з нього знімать,
Потривоживши рани глибокії,
Став він жинку лихую благать.

“Не знімай, я прошу, я благаю,
Бо від ран же так тяжко мені.
Я напевне тобі відгадаю,
Що й у тебе є син на війні.”

“Правду кажеш, є в мене синочок,
І його дуже жалко мені.
Служить в армії він лейтенантом,
Ну а чоботи нащо тобі?”

Зняла чоботи, здерла шинелю,
І не глянувши навіть в лице,
Пішла крадучись жінка-злодійка
У своє невеличке сільце.

А на ранок старий стару хвалить,
Добрий одяг йому здобула.
А ось гроші, якісь документи
У кармані у нього знайшла.

Розгорнула, а там фотокартка,
І у розпачі крикнула вона:
“Ой, прости ж мене, рідний синочку,
Що тебе твоя мати роздягла.”

У неділю всі дзвони дзвонили,
У неділю всі дзвони гули.
То героя того хоронили,
А злодійку до суду вели.