Ой там на горі (фрагмент)

Та ой там на горі, та в шовковій траві,
Ех, та ой там сиділо пара голубів.

Та вони сиділи та парувалися,
О, та сизими ж криллями й обнімалися.

Та сизими криллями та й обнімалися,
Та своїми губами цилувалися.

Та де не узявся та Ванюша-стрілець,
Та розбив, розігнав та й розпарував.

Та голуба й убив, та голубку вловив,
Ой, приніс додому, пустив додолу.

Та приніс додому та пустив додолу,
Та насипав пшениці, налив він водиці. (двічі)

Та голубка гуде та їстоньки ж не йде,
Та під білу кроватьку всьо плакать іде.

«Та голубка моя, та сизокрилая,
Ой чого ж ти така й клопотливая?»

«Та ой як же міні та й не гуркотать,
Як було нас пара, й осталась одна». (двічі)

Ой там на горі, ой там на крутій,
Ой там сиділо пара голубів.

Вони сиділи, парувалися,
Сизими крильми обнімалися.

Ой де не узявсь охотник-стрілець,
Розбив-розлучив пару голубів.

Він голуба вбив, голубку зловив,
Узяв під полу, приніс додому.

Насипав пшенця попід крилиця,
Налив водиці аж під очиці.

Пшенця не клює, водички не п’є,
Все ж на ту гору журитися йде.

– Голубко моя воркотливая,
Скажи, чом ти така журливая?

Ой є в мене сім пар голубів,
Літай-вибирай, може єсть там твій.

– Ой я літала та й вибирала,
Нема такого, як утіряла.

Хоть пір’я таке, та не той пушок,
А як заворкоче – не той голосок.

Ой під тим дубом, під дубиною,
Седит голубчик з голубиной.

Вони сиділи та й парувались,
Правим крилечком та й обніма(лись).

Де взявся вистріл, вистріл з-за дуба,
Убив голуба ー голубка вдо(ва).

Вийшов охотник, охотник з бору,
Узяв голубку, приніс додо(му).

Дав він їй їсти, дав він їй пити,
Чистой водиці, ярой пшени(ці).

«Не хочу їсти, не хочу пити,
Нема милого, ні з ким говори(ти)».