Digital archive of folklore

Ой під тим дубом, під дубиною,
Седит голубчик з голубиной.

Вони сиділи та й парувались,
Правим крилечком та й обніма(лись).

Де взявся вистріл, вистріл з-за дуба,
Убив голуба ー голубка вдо(ва).

Вийшов охотник, охотник з бору,
Узяв голубку, приніс додо(му).

Дав він їй їсти, дав він їй пити,
Чистой водиці, ярой пшени(ці).

«Не хочу їсти, не хочу пити,
Нема милого, ні з ким говори(ти)».

Ой там на горі, ой там на крутій,
Ой там сиділа ж пара голубів. (двічі)

Цілувалися, милувалися,
Сивими крильми обнімалися. (двічі)

Де взявся стрілець, голуба убив,
Голуба убив, голубку зловив. (двічі)

У полі береза, у полі кудрява,
Мати свого сина в військо виряжала. (двічі)

“Іди, іди сину, іди, не барися,
Через три годочки додому вернися!” (двічі)

Минає годочок, минає і другий,
На третій годочок їде мій синочок. (двічі)

“Ой чи рада, мати, ой чи рада мною?
Ой чи рада мною, моєю жиною?” (двічі)

“Ой рада я, сину, рада я тобою,
Тільки я не рада, гей, твоєю жи ною!” (двічі)

Посадила сина за стіл у гурточок,
Молоду невістку, гей, в сінях у куточок. (двічі)

Наливає сину повен стакан рому,
Нелюбій невісткі, гей, отруйного яду,
Молодій невісткі, гей, отруйного яду.

А вони взялися та й перелилися,
Та й обоє разом, гей, на стіл похилились. (двічі)

Поховала сина в зеленом садочку,
Нелюбу невістку, гей, в глибоком ярочку. (двічі)

Посадила сину калину-малину,
Нелюбій невісткі, гей, колючу шипшину. (двічі)

Хто не їде садом – калину ламає,
Хто не їде яром, гей, шипшину минає. (двічі)

(На вгороді верба рясна),
Там стояла дівка красна.

Вона красна, ще й вродлива, (двічі)
Її доля не щаслива.

Її доля не щаслива, (двічі)
Нема того, що любила.

Нима його та й не буде, (двічі)
Розраяли його люди.

Розраяли, розсудили, (двічі)
Щоб ми в парі не ходили.

А ми в парі ходить будем, (двічі)
І друг друга любить будем!

Ой там на горі, ой там на крутій,
Ой там сиділа пара голубів.

Ой вони сиділи й парувалися,
Сизими крильми й обнімалися.

Та ой десь й узявся й охотник-стрілець,
Охотник-стрілець, добрий молодець.

Та голуба й убив, голубку прибив,
Узяв за крильце та й каже: «Серце».

Узяв за крильце та й каже: «Серце»,
Узяв під полу, приніс додому.

Узяв під полу й приніс додому,
Приніс додому, пустив додолу.

(Приніс додому, пустив додолу,
Насипав пшонця аж по колінця.
Налив водиці аж під крилиці.
Голубка не їсть, голубка не п’є,
На круту гору все плакать іде.
Голубко моя, сизокрилая,
Яка ти вдалась клопотливая.
Та єсть у мене сім пар голубів,
Літай, вибирай, може, там і твій.
Ой, я ж літала, я й вибирала,
А такого не найшла, як я втеряла.
Не так і роток, не так і носок,
Не так і гуде, як до мене йде.
Не так і гуде, не так воркоче,
Як їсти хоче.)

Ой під тим дубом, під дубиною,
Там сидів голуб з голубино(ю). (двічі)

Вони сиділи, парувалися,
Правим крилечком обнімали(ся). (двічі)

Ой десь не взявся охотник з поля,
Убив голуба, голубка вдо(ва). (двічі)

Узяв голубку під праву полу,
Приніс додому, пустив додо(лу). (двічі)

Дав їй їсти ярой пшениці,
Ярой пшениці, стакан води(ці). (двічі)

Не буду їсти, не буду пити,
Нема голуба, ні з ким дружи(ти). (двічі)

Ой там на горі, ой там на крутій,
Ой там сиділо пара голубів. (двічі)

Вони сиділи, парувалися,
Сизими крильми обнімалися. (двічі)

Ой десь узявся охотник-стрілець,
Розбив, розлучив пару голубів. (двічі)

Ой що голуба вбив, голубку прибив,
Й узяв під полу, приніс додому. (двічі)

(Насипав пшенця по колінця,
Налив водиці аж по крилиці.

Голубка не їсть, голубка не п'є,
На круту гору все плакати йде.

Голубко моя, ......
Чого ж ти така буркотливая?

А єсть у мене сім пар голубів,
Піди подивись, може там і твій?

Я вже ходила, я вже видила,
Немає такого, як я утеряла.

А не так він гуде, як до мене йде,
А не так він закув, як той перший був.)

Літала голубка по-під небесами,
Шукала матуся же ой своїй дочці пари. (двічі)

А вона шукала багатого сина,
А її кохає же ой бідна сиротина. (двічі)

Він її кохає, ще й думає брати,
"Не мішай любові же, ой моя рідна мати. (двічі)

Як будеш мішати, дозволь мені, мати,
Дозволь мені, мати, ой явора зрубати. (двічі)

Явора зрубати,трунку збудувати,
Трунку збудувати ой на чотирі боки. (двічі)

На чотирі боки,
Щоб стояла трунка же ой сто чотири роки. (двічі)

А вона стояла та й начала гнити,
А з тієї трунки же ой стало ж говорити. (двічі)

Стало говорити:
"Дайте ж мені пару, я ще хочу жити!" (двічі)

Посіяла огірочки близько над водою,
Поливала й огірочки дрібною сльозо(ю). (двічі)

Ростіть, ростіть, огірочки, в чотирі листочки,
Не бачила миленького чотирі годо(чки). (двічі)

А на п’ятий побачила як череду гнала,
Не сказала «добрий вечір», бо мати стоя(ла). (двічі)

А мати стояла, а батько дивився,
Не сказала йому «добрий вечір", шоб не насвари(вся). (двічі)

Летять галки через балки, летять вони, крячуть,
Перекажіть тій дівчині, що за мною пла(че). (двічі)

Нехай вона там не плаче, я й тут не журюся,
Нехай вона заміж вийде, я й тут оженю(ся)! (двічі)

Бодай тебе та й женила лихая година,
Ізв’язала мені руки малая й дити(на)! (двічі)

Ой там на горі, ой там на крутій,
Ой там сиділо й пару голубів. (двічі)

Вони сиділи, парувалися,
Сизими крильми обнімалися. (двічі)

Ой де ж узявся Ванюша-стрілець,
Розбив, розлучив пару голубів. (двічі)

Та ой там(и) на горі, та ой там(и) на крутой,
Та ой там(и) сиділо пара голубів.

Та й вони сиділи парувалися, ой,
Ой сизими крильми й обнімалися.

Та де не узявся охотник-стрілець,
Та й голуба й убив, голубку й узяв.

Та й приніс додому та й пустив додолу, ой,
Ой насипав пшенця й аж по колінця.

Та й голубка не їсть, голуб(и)ка й не п'є
Та й усе (на гору) плакати іде.

"Голубонько, їж, голубонько, пий,
Лети вибирай, де найкращий твій".

"Та я вже й літала, та я й вибирала,
Не знайшла того, шо потіряла".

Та ой там на горі, та в шовковій траві,
Ех, та ой там сиділо пара голубів.

Та вони сиділи та парувалися,
О, та сизими ж криллями й обнімалися.

Та сизими криллями та й обнімалися,
Та своїми губами цилувалися.

Та де не узявся та Ванюша-стрілець,
Та розбив, розігнав та й розпарував.

Та голуба й убив, та голубку вловив,
Ой, приніс додому, пустив додолу.

Та приніс додому та пустив додолу,
Та насипав пшениці, налив він водиці. (двічі)

Та голубка гуде та їстоньки ж не йде,
Та під білу кроватьку всьо плакать іде.

«Та голубка моя, та сизокрилая,
Ой чого ж ти така й клопотливая?»

«Та ой як же міні та й не гуркотать,
Як було нас пара, й осталась одна». (двічі)

Ой у полі три криниченьки,
Любив козак три дівчиноньки,
Чорнявую та білявую,
Третю руду припоганую.

Я чорняву до душі люблю,
З білявою повінчаюся,
А з рудою та поганою,
Я й навіки розпрощаюся.

Та не всії ті сади цвітуть,
Що весною розквітаються,
Не всі тії та й вінчаються,
Що любляться та кохаються.

Половина тих садів цвіте,
Половина .........
Одна й пара та вінчаються,
А другая розлучаються

Чи не я тобі не казала,
Як стояли під криницею,
Не їдь, та й не їдь у Крим по сіль,
Бо застанеш молодицею.

Любив я тебе дівчиною,
Люблю тебе молодицею,
А ще й то сім літ буду ждати,
Поки станеш й удовицею.

Шо в полі бєрьоза, кудрява стояла
Дай ой там дівчинонька пшеничка жала.

Да вона жала, жала, кукіль вибирала,
Да коню вороному под ноги бросала.

Да бросай, дівчинонько, пшениченьку жати,
Да підем у комору постіль білу слати.

Да хоч я постелюся, да не пригорнуся,
Да бо я молоденька славоньки боюся.

Не бійсь, дівчинонько, не бійся нікого,
Да бо я молоденький не зраджу нікого.

Ой як сяду край стола,
Гей, ой як сяду край стола, повечеряю сама.

Повечеряю й сама,
Гей, повечеряю сама, коли милого й нема.

А мій милий на Дону,
Гей, а мій милий на Дону, я й до нього й полину.

Кругом Дона й обійшла,
Гей, кругом Дону й обійшла, миленького й не знайшла.

Тільки знайшла й калину,
Гей, тільки знайшла калину, під калиной могилу.

На могилу я впала,
Гей, на могилу я впала, гірко плакать почала.

Вставай, милий, не лежи,
Гей, вставай, милий, не лежи, ой дорожку покажи.

З ким ти, мила, з ким ти йшла?
Гей, з ким ти, мила, з ким ти йшла, що могилу ту знайшла?

Ой ти місяцю, я ж зіронька ясная,
Ой ти парубок, а я дівка красная. (двічі)

Ой ти парубок, а я дівка красная,
Ти в саду гуляв, я ж тобі коня пасла. (двічі)

Ой пасла, пасла з вечора до півночі,
Та й впала роса на мої карі очі. (двічі)

Не так на очі, як на русую косу,
Серце, козаче, віночок не доношу. (двічі)

А я, молода, віночок доносила,
Своїх ворогів на весілля просила. (двічі)

Калина-малина над лугом стояла,
Чого ж ти, калина, рано присов'я(ла)?

Чого ж ти, калина, рано присов'яла,
Чи суші боїшся, чи дощу бажа(єш)?

Суші не боюся, дощу не бажаю,
Кого вірно люблю по тім помира(ю).

Ой умру я, мила, а ти будеш жива,
Та й замічай, мила, де моя моги(ла).

Шо моя могила в степу при дорозі,
В степу при дорозі жито полові(є).

В степу при дорозі жито половіє,
Жито половіє, травка зелені(є),

Шо я теє жито та й повижинаю,
Шо я тую травку та й повирива(ю).

Шо я тую травку та й повириваю,
А я ж ту могилу сама розкопа(ю).

А я ж ту могилу сама розкопаю,
Із милого кості та й повибира(ю).

Із милого кості та й повибираю,
Шовковим платочком поперетира(ю).

Шовковим платочком поперетираю,
Жовтеньким пісочком попересипа(ю).

Жовтеньким пісочком попересипаю,
Кленовим листочком попереклада(ю).

Та ой там на горі, та ой там на крутий,
Та ой там седіло пара голубів. (двічі)

Та й вони сиділи, парувалися же,
Та й сизими крильми обнімалися. (двічі)

Де й узявся стрілець, та й охотник-стрілець,
Та голуба й убив, та й голубку зловив. (двічі)

Посіяла й огірочки близько над водою,
Сама й буду поливати дрібною сльозо(ю). (двічі)

Ростіть, ростіть, огирочки, в чотирі листочки,
Не бачила миленького чотирі годо(чки). (двічі)

А на п’ятий побачила, як череду гнала,
Не сказала й «добрий вечір», бо мати стоя(ла). (двічі)

Бо мати стояла, а батько дивився,
Не посміла сказать «здраствуй", шоб не насвари(вся). (двічі)