​Мила хати, мила сіни та й засміялася

Посіяла огірочки близько над водою,
Сама буду й поливати дрібною слєзою,
Сама й буду поливати дрібною сльозой(у).

Ростіть-ростіть, огірочки, в чотири листочки,
Не бачила й миленького чотири й годочки,
Не бачила миленького чотири й годочк(и).

А на п’ятий побачила, як череду й гнала,
Не сказала «Здраствуй, милий», бо й мати стояла,
Не сказала «Добрий вечір», бо мати стояла.

Бо мати стояла, а батько дивився.
Не косила, не зав’яжеш, щоб не насварився. (двічі)

Батька добрий, батька добрий, а мати лихая,
Не пускає й на улицю, каже – молодая,
Не пускає й на улицю, каже – молодай(а).

Поза лугом зелененьким (двічі)
Брала вдова льон дрібненький. (двічі)

Вона брала вибирала, (двічі)
Тонкий голос подавала. (двічі)

Там Василько сіно косить, (двічі)
Тонкий голос переносить. (двічі)

– Дозволь, мати, вдову брати, (двічі)
Вдова вміє чарувати. (двічі)

– Не дозволю вдову брати, (двічі)
Вдова вміє чарувати. (двічі)

Чарувала мужа свого, (двічі)
Причарує сина мого. (двічі)

А я чарів не боюся, (двічі)
Та й на вдові оженюся. (двічі)

Вітер з поля ой да хвиля з моря
Ой да й довела любов до горя. (двічі)

Свєт-головушка кружитса,
Ой да й на плєчах орьол садітса. (двічі)

– Ой ти й орле й орле сизокрилий,
Скажи мені правдоньку, де ж мій милий? (двічі)

– А твой милий на роботі,
Ой да й на літєйному на заводі. (двічі)

– Що ж він робе-виробляє?

– Ой да мідні трубоньки виливає. (двічі)