Місяць на небі, зіроньки сяют

Місяць на небі, зіроньки сяють, тихо по морю човин пливе.
В човні дівчіна пісню співає, а козак чує, серденько мре. (двічі)

Ця пісня мила, ця пісня люба все про кохання, все про любов.
Колись кохались та й розійшлися, тепер зійшлися, влюбляться знов. (двічі)

Ой очі ж, очі, очі дівочі, де ж ви навчілись зводить людей?
Чі вас ворожка приворожила, чі чарівниця чарів дала? (двічі)

Ой ні ворожка ні ворожила, ні чарівниця чарів дала, Тільки мене мати та й породила, щастя та й долі мені не дала.

Голубка, сизенька, йди, сядь біля мене,
Розлуки настав уже час.

Розлуки настав уже час,
Давай посумуєм, обнявшись з тобою, давай поцелую хоч раз. (двічі)

Давай поцелую хоч раз,
Бо завтра я єду в далеку сторонку, не знаю, вернусь я й чи ні. (двічі)

Не знаю, вернусь я й чи ні,
А може загину на тій же країні, в далекій чужій стороні. (двічі)

На городі верба рясна, (двічі)
Там стояла дівка красна.

Вона красна ще й красива, (двічі)
Її доля нещаслива.

Її доля нещаслива –
Нема того, що любила.

Нема його та й не буде, (двічі)
Розраяли вражі люди.

Розраяли, розсудили, (двічі)
Щоб ми в парі не ходили.

Як любились, так і будем.