Місяць на небі, зіроньки сяют

Голубка, сизенька, йди, сядь біля мене,
Розлуки настав уже час.

Розлуки настав уже час,
Давай посумуєм, обнявшись з тобою, давай поцелую хоч раз. (двічі)

Давай поцелую хоч раз,
Бо завтра я єду в далеку сторонку, не знаю, вернусь я й чи ні. (двічі)

Не знаю, вернусь я й чи ні,
А може загину на тій же країні, в далекій чужій стороні. (двічі)

Місяць на небі, зіроньки сяють, тихо по морю човин пливе.
В човні дівчіна пісню співає, а козак чує, серденько мре. (двічі)

Ця пісня мила, ця пісня люба все про кохання, все про любов.
Колись кохались та й розійшлися, тепер зійшлися, влюбляться знов. (двічі)

Ой очі ж, очі, очі дівочі, де ж ви навчілись зводить людей?
Чі вас ворожка приворожила, чі чарівниця чарів дала? (двічі)

Ой ні ворожка ні ворожила, ні чарівниця чарів дала, Тільки мене мати та й породила, щастя та й долі мені не дала.

За селом, де колишуться верби,
Вітерець в верболозах заснув,
Там заграла плакуча гітара,
Там дівчина стрічала весну. (двічі)

ー Ти поїдеш далеко, далеко,
Так далеко од мого села,
І ніколи мене не згадаєш,
Що у тебе кохана була. (двічі)

ー Ти не плач, не журися, дівчино,
Ти не плач, не журись, не ридай,
Через рік, як цвістиме калина,
В тихий вечір на мене чекай. (двічі)

Ось пройшов рік тяжкого чекання,
І прийшла довгождання пора,
Дівчинонька прийшла до калини,
А милого її там нема. (двічі)

Ой нема, ой нема і не буде,
Бо така то дівоча судьба,
Будеш знати, як хлопця кохати,
І як вірити в його слова. (двічі)

За селом, де колишуться верби,
Вітерець в верболозах заснув,
Там не грала плакуча гітара,
Там дівчина не встріла весну. (двічі)