Ой ти місяцю, я зіронька ясная

Ні тучки, ні хмарки – дрібний дощ іде,
Козак до дівчини щовечора йде.

Козак до дівчини щовечора йде,
«Добрий вечір» каже, ще й ручку дає.

«Добрий вечір» каже, ще й ручку дає,
ー Марусино, серце, порадуй мене.

ー Марусино, серце, порадуй мене,
Чи мені женитись, чи ждати тебе? (двічі)

Зійшов місяць серед неба і всю долину освітив,
І освітивши всю долину, а сам за хмари закотивсь. (двічі)

А в тій долині єсть хатина, там часто огоньок горить,
Там мати дочку вговоряє, дочка заплакана сидить. (двічі)

ー Не плач ти, доню, не журися, ти в мене зіронька одна,
Не дожидай козака з бою, його живого вже нема. (двічі)

ー Вже всі козаки повертались, кого лиш де іще нема,
Вже всі дівчата повінчались, а ти чого сидиш одна? (двічі)

ー Не віддай, мамо, за старого, бо він не парочка мені,
А як віддаси ти за нього, то буду гнить в сирій землі. (двічі)

Ой у полі жито стелиться низенько,
Добре тому жити, що любов близень(ко). (двічі)

А моє кохання в вишневім садочку,
Сивим конем грає та й на повідо(чку). (двічі)

Сивим конем грає, мальована бричка,
Мене хлопці люблять, хоть я невели(чка). (двічі)

А я невеличка та ще й небагата,
В мене кавалерів завжди повна ха(та). (двічі)

Завжди повна хата та ще й повні сіни,
В мене кавалери завсігда краси(ві). (двічі)