На вгороді верба стелиться низенько

За нашою слободою да за нашою слободою,
Росте жито з лободою.

Там Тетяна жито жала да там Тетяна жито жала,
В правій ручці серп держала.

В правій ручці серп держала,
Да на битий шлях поглядала. (двічі)

На битий шлях, на дорогу,
Да чи не їде Ванька з Дону. (двічі)

А він їде, а я бачу,
Да він сміється, а я плачу.

Ой біда, дівчаточки, ой біда,
Бо я ще дівчинонька молода,
Полюбила хлопця я за селом,
Та й за тії кучері над чолом.

Ой біда, дівчаточки, ой біда,
Бо я ще дівчинонька молода,
Постояла ніченьку до зорі,
Покусали ніженьки комарі.

Ой біда, дівчаточки, біда буде,
Іде батько з лозиною, бить буде,
Як вдаре лозиною по плечах,
Розірвалось платтячко по частях.

А дома матусенька спитала:
ー Де ж ти, доня, платтячко порвала?
ー Я пасла корівоньку по низу,
Розірвала платтячко об лозу.

Ой біда, дівчаточки, ой біда,
Бо я ще дівчинонька молода,
Та й за тії кучері над чолом,
Загубила молодість за селом.

Туман яром, туман долиною,
Туман яром, туман долиною.

За туманом нічого не видно,
За туманом нічого не видно.

Тільки видно дуба зеленого,
Тільки видно дуба зеленого.

Під тим дубом криниця стояла,
Під тим дубом криниця стояла.

В тій криниці дівка воду брала,
В тій криниці дівка воду брала.

Та й спустила золоте відерце,
Засмутила козакові серце.

А хто ж теє відерце дістане,
А зі мною на рушничок стане?

Обізвався козаченько з гаю:
ー А я теє відерце дістану.

ー А я ж теє відерце дістану,
Я з тобою на рушничок стану.