Ой у полі на горбочку, де нескошена трава

Ой біда, дівчаточки, ой біда,
Бо я ще дівчинонька молода,
Полюбила хлопця я за селом,
Та й за тії кучері над чолом.

Ой біда, дівчаточки, ой біда,
Бо я ще дівчинонька молода,
Постояла ніченьку до зорі,
Покусали ніженьки комарі.

Ой біда, дівчаточки, біда буде,
Іде батько з лозиною, бить буде,
Як вдаре лозиною по плечах,
Розірвалось платтячко по частях.

А дома матусенька спитала:
ー Де ж ти, доня, платтячко порвала?
ー Я пасла корівоньку по низу,
Розірвала платтячко об лозу.

Ой біда, дівчаточки, ой біда,
Бо я ще дівчинонька молода,
Та й за тії кучері над чолом,
Загубила молодість за селом.

Котилася бочечка дубовая,
А у ній горілочка медовая.

З ким тебе, горілочка, пити буду,
Без милого дружечка жить не буду.

Десь поїхав миленький в городочок,
На малоє врем’ячко, на часочок.

А за ним же Машенька побіжала,
Біжала, біжала – не догнала.

Біжала, біжала – не догнала,
Упала під вишеньку та й заснула.

Упала під вишеньку та й заснула,
Як приїхав миленький та й не чула.

ー Устань, устань, Машенька, пробудися,
На мене, миленького, подивися.

Туман яром, туман долиною,
Туман яром, туман долиною.

За туманом нічого не видно,
За туманом нічого не видно.

Тільки видно дуба зеленого,
Тільки видно дуба зеленого.

Під тим дубом криниця стояла,
Під тим дубом криниця стояла.

В тій криниці дівка воду брала,
В тій криниці дівка воду брала.

Та й спустила золоте відерце,
Засмутила козакові серце.

А хто ж теє відерце дістане,
А зі мною на рушничок стане?

Обізвався козаченько з гаю:
ー А я теє відерце дістану.

ー А я ж теє відерце дістану,
Я з тобою на рушничок стану.