Горілочку гнала

Що не рано сонце сходе, не пізно заходе,
А жонатий козаченько до дівчіни ходе.

"Коли ходиш, вірно любиш, убий свою жінку,
А маленьких своїх діток повішай на гілку!"

Як прийшов же він додому, начав жінку бити,
А жіночка-голубочка начала просити.

"Чоловіче, ж мій коханий, дай міні хвилинку,
Поки сяду, погодую малую дитинку".

"Тоді будеш годувати, як я піду з хати,
Як я піду до Дунаю ножі полоскати».

"Ой, сусіди ж, добрі люди, перекажіть неньці,
Щоб вона завтра прибула не пізно, раненько".

Іде ненька з потихенька, в вікно поглядає,
Лежить доня на лавоньці, червона, як сонце.

Коло неї мале дитя, як рибочка б’ється,
Сидить милий в кінці столу, з дитяти сміється.

Ой ти ж, доню, моя доню, що ж ти наробила?
Та маленьких своїх діток ти ж посиротила. (двічі)

"Ой, не я ж їх сиротила, сиротили люди,
Сиротила та дівчина, що жонатих любе!" (двічі)

Несе теща воду, коромисло гнеться,
А зять на порозі стоїть та й сміється. (двічі)

– Неси, теща, воду, бо нічим умиться,
Гупаєш ногами, аж гидко дивиться. (двічі)

Постав ще й півлітри, бо вижену з хати,
Будеш як зозуля в саду кукувати. (двічі)

Теща моя, теща, вродилась без щастя,
Поший собі торбу – вона тобі здасться. (двічі)

Поший собі торбу, пририхтуй ломаку,
Як підеш просити – не порвуть собаки. (двічі)

Як надінеш торбу, не йди біля хати,
Щоб люди не знали, що ти моя мати. (двічі)

– Ой зятю мій, зятю, зятю наш хороший,
Чом мене не вигнав, як давала гроші? (двічі)

Тепер не потрібна й на одну хвилину,
Бо за мої гроші ти купив машину. (двічі)

Зяті мої, зяті, й дочечки рідненькі,
Чом ми вас не гнали, як були маленькі? (двічі)

Як були маленькі, не вміли робити,
Ми вам торб не давали, щоб ішли просити.

Дайте десь куточок прилягти та сісти,
Я не попрошу вас ні пити, ні їсти. (двічі)

Бо я вже старенька, робити не можу,
Дайте відпочити, поки руки зложу. (двічі)

Неньки мої, неньки, не будьте щедренькі:
Як маєте гроші – не будьте дурненькі.

Як маєте гроші, хоч маленьку малість,
Не давайте дітям, бережіть на старість. (двічі)

Не вигоньте маму – проклянуть вас люди,
Будете старенькі, з вами ж таке буде.
Не вигоньте маму – проклянуть вас люди,
Будете старенькі, з вами таке ж буде.

Ой у полі, полі сухий дуб розвився,
Який брат був добрий, поки не женився. (двічі)

А як оженився, та й узяв братицю,
Та й став виганяти рідную сестрицю. (двічі)

Чи я тобі, брате, сорочок не шила,
Що я йшла від тебе та все й голосила? (двічі)

Чи я тобі, брате, сорочок не прала,
Що я йшла від тебе та все я страждала? (двічі)

Ой у полі, полі сухий дуб розвився,
Який брат був добрий, поки не женився. (двічі)