По садочку ходжу, кониченька воджу

Сіре утя на морі ночує,
Воно ж моє все горечко чує.

Перве горе – дитина малая,
Друге горе – свекруха лихая.

Третє горе – чоловік ревнивий,
Як поїде у поле орати.

Як поїде у поле орати,
Мене бере волів поганяти.

Гею, гею, воли половії,
Ой пропали літа молодиє.

Запряжу я коні ворониє,
Та й дожену літа молодиє.

Ой догнали на каміннім мості,
Ой верніться, літа мої, в гості.

Не вертали, не будем вертаться,
Як були, було б шануваться.

Та сію редьку чепурненьку, сію, висіваю,
Та рости редька чепурненька, на зиму сховаю. (двічі)

Та росла редька чепурненька та й пішла у стовбці,
Та як я була молоденька, любили всі хлопці. (двічі)

Та як я була молоденька, та й горя не знала,
Та якась мене чужа жінка невісткою звала. (двічі)

Та вона мене називала, по воду ідучі,
Та вона мені віддавала від комори ключі. (двічі)

Та не дай мені тії ключі, бо я їх загублю,
Та не зви мене невісткою – я сина не люблю. (двічі)

А на Вкраїні хати густо, вітер не провіє,
А стара мати ложки миє, – невістка не вміє. (двічі)

Та сію редьку чепурненьку, сію, висіваю,
Та рости редька чепурненька, на зиму сховаю. (двічі)

Як поїхав мій миленький на базар до рідні,
Купив мені черевички – ось вони, на мені.
Щоб я його голубом звала,
Щоб я йому правду казала.
Я не буду голубом звати,
Я не буду правди казати.

Як поїхав мій миленький на базар, до рідні,
Купив мені хустиночку – ось вона, на мені.
Щоб я його голубом звала,
Щоб я йому правду казала.
Я не буду голубом звати,
Я не буду правди казати.

Як поїхав мій миленький на базар, до рідні,
Купив мені спідничину – ось вона, на мені.
Щоб я його голубом звала,
Щоб я йому правду казала.
Я не буду голубом звати,
Я не буду правди казати.

Як поїхав мій миленький на базар, до рідні,
Купив мені нагаєчку – ось вона, по мені.
Щоб я його голубом звала,
Щоб я йому правду казала.
Тепер буду голубом звати,
Тепер буду правду казати.
Тепер буду голубом звати,
Тепер буду правду казати.