Ой у полі на горбочку, де не скошена трава

Цвіте терен, цвіте терен, а лист опадає,
Хто з любов’ю не знається, той горя не знає. (двічі)

А я молода дівчина та й горя зазнала,
Вечероньки недоїла, нічку недоспала. (двічі)

Ой візьму я кріселечко, сяду край віконця,
Іще очі не дрімали, а вже сходить сонце. (двічі)

Хоч дрімайте, не дрімайте – не будете спати,
Десь поїхав мій миленький іншої шукати. (двічі)

Не тучки, не хмари, сам дощик іде,
ー Марусино-серце, порадуй мене. (двічі)

ー Марусино-серце, порадуй мене,
Чи мені женитись, чи ждати тебе? (двічі)

ー Женися, козаче, тобі вже пора,
А я погуляю, бо ще й молода. (двічі)

Та сію редьку чепурненьку, сію, висіваю,
Та рости редька чепурненька, на зиму сховаю. (двічі)

Та росла редька чепурненька та й пішла у стовбці,
Та як я була молоденька, любили всі хлопці. (двічі)

Та як я була молоденька, та й горя не знала,
Та якась мене чужа жінка невісткою звала. (двічі)

Та вона мене називала, по воду ідучі,
Та вона мені віддавала від комори ключі. (двічі)

Та не дай мені тії ключі, бо я їх загублю,
Та не зви мене невісткою – я сина не люблю. (двічі)

А на Вкраїні хати густо, вітер не провіє,
А стара мати ложки миє, – невістка не вміє. (двічі)

Та сію редьку чепурненьку, сію, висіваю,
Та рости редька чепурненька, на зиму сховаю. (двічі)