Та ще сонце не заходило

Та ще сонечко не заходило, як зробилась темнота,
Та нещаслива та дівчина, ой котра любить козака.

Котра любе козака, ох,
Та козак їде в чисте поле, зостаюся я й сама.

Зостаюся ж я й сама, ох,
Та зостаюся я сама, ой да, ой не дівчина, не вдова.

Іще сонце не заходило та й зробилась темнота.

Та й робилась темнота,
Та не щаслива та дівчина, котра любе козака.

Котра любе козака,
Та козак їде в чисте поле, зостаюся я й сама.

Зостаюся я сама,
Та зостаюся я й сама, я й сама, ні дівчина, ні вдова.

Ні дівчина, ні вдова,
Та ні дівчина, ні вдова, ні вдова – накриточка ж молода.

Ой піду я в ліс по дрова, наламаю лому,
Завів мене дурний розум на чу…, на чужу старонку. (двічі)

Ой в чужиї стороненьки ни батька й ни неньки,
Тільки в саду (гаю) вишневому пают, пают салавейки. (двічі)

Пойте, пойте, соловейки разними галасами,
А (ох) я вийду в сад зелений – зальюсь, зальюся слязами. (двічі)

Ой зірву я с рози квітку та постю на воду:
«Пливи, пливи, з рози квітка, й до мо..., до мого ти роду». (двічі)

Ой пливла да пливла квітка та й стала кружитца,
Вийшла з хати стара ненька, та й ста…, та й стала журитца. (двічі)

«Ой чого ж ти, з рози квітко, так рано зів’яла,
Ой чого ж ти, моя доню, така, така стала? (двічі)

Чи синів ти поженила, чи дочок віддала,
За чужою рабатою така, така стара стала?» (двічі)

На городі верба рясна, (двічі)
Там стояла дівка красна.

Вона красна ще й вродлива, (двічі)
Її доля нещаслива.

Її доля нещаслива, (двічі)
Нема того, що любила.

Нема його та й не буде, (двічі)
Розраяли його люди.

Розраяли, розсудили, (двічі)
Щоб ми в парі не ходили.

А ми в парі ходить будем, (двічі)
Як любились, так й будем.

Ой з-за гори та ой з-за гори ой вітер повіває,
Ой мати дочку ой про життя пита(є).

Спитай, мати, ой спитай, мати, ой сірого утяти,
Ой сіре утя ой на морі ночу(є).

Сіре ж утя, ой сіре ж утя ой на морі ночує,
Ой воно ж моє ой все горенько чу(є).

Перве горе, ой перве горе – ой дитина малая,
Ой друге горе – ой свекруха лиха(я).

Третє горе, ой третє горе – ой мій милий ревнивий,
Ой що сам їде ой у поле ора(ти).

Ой що сам їде, ой що сам їде ой у поле орати,
А мене бере ой воли поганя(ти).

Ой гей, воли, та ой гей, воли, ой сірії половії,
Ой пройшли мої ой літа молоді.