Циганочка гадала

У полі береза, у полі кудрява,
Й а на тій березі зозуля кувала. (двічі)

Ой то не зозуля, то рідная мати,
Вона виряжала сина й у солдати. (двічі)

«Іди, іди, сину, іди. не барися,
Й на третій годочок додому вернися». (двічі)

Минає годочок, минає другенький,
На третій годочок іде син рідненький. (двічі)

«Здрастуй, стара мати, чи ти рада мною,
Чи ти рада мною, моєю женою?» (двічі)

«Ой рада ж я, сину, рада я тобою,
Тільки я не рада твоєю женою». (двічі)

Посадила сина край білого столу,
Й молоду ж невістку в сінях на порозі. (двічі)

Наливає сину та й сладкого меду,
Й молодій невісткі … яду. (двічі)

Вони догадались, до купи змішали,
Через три минути та й неживі стали. (двічі)

«Ой Боже ж, мій Боже, що ж я наробила,
Й молодую пару з світу й погубила». (двічі)

Поховала сина в зеленім садочку,
Й молоду невістку в крутому ярочку. (двічі)

Ой гиля, гиля, ой сірі гусини, ой да й додому,
Ой скучно ж, грусно, ой лебедьонку самому.

Ой скучно ж, грусно, ой лебедьонку ж ой да й самому,
Ой на лебеді ой біле ж пір’я ой да й поросло.

Ой на лебеді ой біле пір’я ж ой да й поросло,
Ой то ж не пір’я, ой то ж дівочая й краса.

Ой то ж не пір’я, ой то ж дівочая ж да й краса,
Ой чего ж в Маші ой призаплакані глаза?

Ой чого ж в Маші ой призаплакані ж да й глаза,
Ой мабуть Маша ой мале дитя родила.

Ой мабут(і) Маша ой мале дитя ж ой да й родила,
Та й не скормила, та й не зпоїла, в Дунай однесла.

Ой а там(і) хлопці, ой риболовці ж рибу ловили,
Та й не спіймали ой щука-сома, спіймали лина.

Ой не спіймали ой щука-сома ж, спіймали линя,
Ой розгорнули, ой подивились, то ж мале дитя.

«Ой признавайтесь, ой ви, дівчата, чиє це дитя?
Ой признавайся, ой Катерина, купеческа доч.

Ой признавайся, ой Катерина ж, купеческа доч,
Ой вона ж … прогуляла всю тьомную ноч».