Digital archive of folklore

А Лєночка в батька на отході,
А Лєночка в батька й на отході,
Посадила оріх й у горо(ді)!

Рости, рости, оріх, вкорінися,
Рости, рости, оріх, вкорінися,
А ти, ненько, не плач, не жури(ся)!

А ти, ненько, не плач, не жури(ся)!
А ти, ненько, не плач, не жури(ся)!
Кохай собі другую такую,
Як Лєночка та ще й молоду!

Як ми своїй та Лєночкі вільце звили,
Всі лужечки, бережечки виходили,
Всю калину-малиноньку вищупали,
Поки своїй Лєночкі вільце звили!

Не йди, доню, між чужиї люди,
Не йди, доню, між чужії люди,
Бо там тобі та й горечко бу(де).

Ой горечко кременистоє,
Ой горечко кременистоє,
Там свекруха норовиста.

Що не скажеш – вона перекаже,
Що не зробиш – вона й переробе,
За стіл сядеш – вона й косо гля(не).

За стіл сядеш – вона косо гляне,
За стіл сядеш – вона й косо гляне,
А в милого та й сердечко в’я(не).

Ой на хаті зілля,
Ой на хаті зілля,
А в хаті весілля,
Надворі бояри,
Як мак розквіта(ють).
Як мак, як мачина,
Як роза дівчи(на).

А староста та й травочку косе,
А староста та й травочку косе,
Та й під коники і вино(се).

Їжте, коні, травку зелененьку,
Їжте, коні, травку зелененьку,
Та й поїдем у дорожень(ку).

У дорогу й у далекую,
У дорогу й у далекую,
За Лєночкой молоденькой.

Й а казали – зяті багаті,
Й а казали – зяті багаті,
Й а казали – коні вороні,
Вони пішком прийшли,
Молодого в мішку не(сли).
А свашку в корзині,
Щоб не з’їли сви(ні).
Світилку в коробці,
Щоб не бачили хло(пці).

А в саду соловейко й не щебетав,
Ой у саду соловейко не щебетав,
Вітічка Лєночку не цілував!

Прощай, прощай та й Лєночка, ми вже йдемо,
А й ми ж твоє дівування з собой беремо,
Як вийдемо на йулицю, заспіваємо,
Ми ж тебе молоду згадаємо!

Ой зять тещу веде,
Ой зять тещу веде,
Під правоє ребро,
Під правоє ребро,
Щоб було дочкі до(бро).
Під правую ручку,
Дай, жінко, свою доч(ку).

За туманом ясним нічого не видно,
Тільки видно та зеленого дуба одну верховину.

Тільки видно та зеленого дуба одну верховину,
Під которим та й розкрасная й дєвка з молодцем стояла.

Під которим та розкрасная дєвка з молодцем стояла,
Вона ж йому та всі тайниє речі, речі говорила.

Вона ж йому та всі тайниє речі, речі говорила,
«Не женися, та роздобрий молодчик, хоч один годочок.

Не женися, та роздобрий молодчик, хоч один годочок,
Підросту я, та й розкрасная дєвка, й на й один вершочок.

Підросту я, та й розкрасная дєвка, на й один вершочок»,
Не послухав та й роздобрий молодчик та й взяв оженився.

Не послухав та роздобрий молодчик та взяв оженився,
Не взяв собі та й розкрасную й дєвку, а взяв й удовицю.

А вдовиця – та не красна дівиця, білу постіль слала,
Вона свого та мужа, муженьочка часто споминала.

У полі береза, у полі кудрява,
Й а на тій березі зозуля кувала. (двічі)

Ой то не зозуля, то рідная мати,
Вона виряжала сина й у солдати. (двічі)

«Іди, іди, сину, іди. не барися,
Й на третій годочок додому вернися». (двічі)

Минає годочок, минає другенький,
На третій годочок іде син рідненький. (двічі)

«Здрастуй, стара мати, чи ти рада мною,
Чи ти рада мною, моєю женою?» (двічі)

«Ой рада ж я, сину, рада я тобою,
Тільки я не рада твоєю женою». (двічі)

Посадила сина край білого столу,
Й молоду ж невістку в сінях на порозі. (двічі)

Наливає сину та й сладкого меду,
Й молодій невісткі … яду. (двічі)

Вони догадались, до купи змішали,
Через три минути та й неживі стали. (двічі)

«Ой Боже ж, мій Боже, що ж я наробила,
Й молодую пару з світу й погубила». (двічі)

Поховала сина в зеленім садочку,
Й молоду невістку в крутому ярочку. (двічі)

Вітер віє та вітер повіває ж,
Ой мати ж дочку ой про жи.., ой про життя питає.

Спитай, мати, та сірого ж да й утяти ж,
Ой сіре ж утя ой на мо.., ой на морі ночує.

Сіре утя та на морі ночує ж,
Ой воно ж моє ой все го.., ой все горечко чує.

Перве горе – та свекруха лихая ж,
Ой друге ж горе – ой дити.., ой дитина мала.

Друге горе – та дитина малая ж,
Ой третє ж горе – ой мій ми.., ой мій милий ревни(вий).

Третє горе – та мій милий ревнивий,
Ой їде ж в поле, ой у поле й ора(ти).

Їде в поле та й у поле й орати ж,
Ой бере ж мене ой волів, ой волів поганя(ти).

Гей, воли, та воли ж половії ж,
Ой прошли ж мої ой літа ж, ой літа й молодії.

Як піду я в ліс по дрова та й зру.., та й зрубаю кльона,
Завів мене дурний розум на чу.., на чужу сторон(ку). (двічі)

На чу.., на чужій сторонці не ба.., не батька, не неньки,
Тільки в саду вишневому поють, поють соловей(ки). (двічі)

«Пойтє, пойтє, соловейки, трьома, трьома голосами,
А я вийду та й заплачу дрібни.., дрібними сльоза(ми). (двічі)

Як зірву я з рози квітку та й ки.., та й кину на воду,
Пливи, пливи, з рози квітка, та й до, та й до мого ро(ду)». (двічі)

Пливла, пливла з рози квітка та й ста.., та й стала крутиться,
Вийшла мати воду брати та й ста.., та й стала (дивиться) питать. (двічі)

«Ой чого ж ти, з рози квітка, так ра.., так рано зів’яла,
Як попала в чужі руки та й го.., та й горя зазна(ла)». (двічі)

Циганочка гадала й качала,
Ой качала головой.

Нєщасная ти, дєва, й нещасна,
Ой нещасна ти растьош.

Поєдєш ти вєнчацца й у море,
Ой у море й упадьош.

Мой папєнька багатий, построє,
Ой построєт большой мост.

Мой папєнька багатий, построєть,
Ой построєт большой мост.

А староста та й травочку косе,
А староста та й травичку косе,
Та й під коники вивозе.

Їжте, коні, травку зелененьку,
Їжте, коні, травку зелененьку,
Та й поїдем у дорожень(ку).

Й у дорогу, й у далекую,
За Ніночкой молоденькой.

Ой на горі жито,
Ой на горі жито,
Під горою мята,
Скажіть, добрі люди,
Де сватова хата?