Світи, місяченьку, ше й ясна зоря

Кидала, бросала через ворота,
Не смійся, козаче, що я сирота. (двічі)

«Не смійся, козаче, не насміхайся,
Не буду твоєю, не сподівайся». (двічі)

«Не бійся, дівчино, я й більш не прийду,
Поїду в росію, там кращу й знайду». (двічі)

Об’їздив росію, ще й два города,
Не знайшов я й кращу, як ти, сирота. (двічі)

Вернувся козак же під ті ворота,
«Ой вийди, дівчино ж, моя й сирота». (двічі)

Ой вийшла дівчина засмученая,
По личеньку й видно – зарученая. (двічі)

Ой вийшла дівчина заплаканая,
По личеньку й видно – засватаная. (двічі)

Вітер з поля, хвиля з моря,
Вой да довела же любов до горя. (двічі)

Світ головонька кружиться,
Вой да й на плєчах орьол садітця. (двічі)

Ой ти, орел сизокрилой,
Ой да скажи правдоньку, де мой милой? (двічі)

Що мой милой на роботі,
Ой да у літєйному й заводі. (двічі)

Шо він робе, виробляє?
Вой да мідні трубоньки виливає. (двічі)

Пішла слава по заводу,
Вой да пішла славонька по народу. (двічі)

А я славоньки не боюся,
Вой да й на тій дівчині оженюся. (двічі)