Кидала, бросала через ворота

Та й нема гірш нікому, та як тій…, як тій сиротині,
Та й ніхто ж не пригорне та й при ли..., при лихій годи(ні).

Та й не пригорне батько, та й не при..., не пригорне мати,
Та тільки (хіба) той пригорне, та й що й ду..., що й думає бра(ти).

Та й налетіли гуси та й з дале..., з далекого краю,
Та й зболотили воду та й на ти…, на тихім Дуна(ї).

Та бодай же ви, гуси, та й з пір’я…, з пір’ячком пропали,
Та як ви нашу любов та й за хма…, за хмари загна(ли). (двічі)

Та й налетіли гуси та й з дале..., з далекого краю же,
Та й зболотили же воду же та й на ти..., на тихім Дуна(ї).

Та й бодай же ви же, гуси, та з пірʼя…, з пірʼячком пропали же,
Та як ви нашу же пару та й розпа…, та й розпарува(ли).

Та як ви любилися же, та як го…, як голубів пара же,
Та й тепер розійшлися же, та як чор…, як чорная хма(ра).

Та як ми любилися же та й як зер…, як зерно в горісі же,
Та й тепер розійшлися же та як ту…, як туман по лі(сі).

(Та як ми любилися же та й обо…, обоє хороші же,
Та й тепер розійшлися же, та як дрі…, як дрібнії гро(ші).

Світи, місяченьку, ше й ясна зоря,
Просвіти доріженьку ой аж на край села. (двічі)

Аж на край села,
До тієї ж хатоньки, ой де живе вдова. (двічі)

Де живе вдова,
А й у тії вдовушки ой дочка хороша. (двічі)

Дочка хороша,
По світлонці ж ходе ж, ой чеше косу. (двічі)

Вона чеше, чеше, ще й приглажує,
Сестрицям-подруженькам ой переказує. (двічі)

«Сестриці-подруженьки, кайтесь на мені,
Не любіть козаченька ой в чужій стороні. (двічі)

В чужій стороні,
Що в козака ж ласки ж, ой як на морі ж ряски. (двічі)

Шо в козака ласки, ой як на морі ряски,
Шо в козака ж уму ж, ой як на морі й шуму». (двічі)

Шум повіє, ряску рознесе,
А козак дівчиноньку ой з ума ізведе. (двічі)