Digital archive of folklore

Приїзжають до двору, до женіха. Співають там:

Відчиняй, свате, хату,
Відчиняй, свате, хату,
Бо не влізе перезва в хату.
Як не влізе в хату,
То полізе на хату.

В пана хазяєна хорошиї доми, радуйся,
Ой радуйся, земле, Син Божий народився.

Застилайте столи, столи килимами, радуйся,
Прийдуть до нас гості – три святих умісті, радуйся,
Ой радуйся, земле, Син Божий народився.

Що первиї гості – Святоє Рожество, радуйся,
Святоє Рожество нам радість принесло, радуйся,
Ой радуйся, земле, Син Божий народився.

А другії гості – Святоє Васілля, радуйся,
Святоє Васілля – то Божая сила, радуйся,
Ой радуйся, земле, Син Божий народився.

А третії гості – сам Іван Хреститель, радуйся,
Сам Іван Хреститель, водою облитий, радуйся,
Ой радуйся, земле, Син Божий народився.

Так бувай же здоров, пане-хазяєну, радуйся,
Ой не сам з собою, з дітками, з женою, радуйся,
Ой радуйся, земле, Син Божий народився.

Здрастуйте, з праздником, будьте здорові!

Що в Єрусалимі рано задзвонили,
Щедрий вечір, добрий вечір,
І вам, добрим людям, на здоро(в’я).

Там Дєва Марія сина породила,
Щедрий вечір, добрий вечір,
І вам, добрим людям, на здоро(в’я).

Дали йому імя Святоє Васілля,
Шедрий веч(ір).

Святоє Васілля – то Божая сила,

Щедрий вечір, добрий вечір,
І вам, добрим людям, на здоро(в’я).

Дали ж йому імя Святоє Рожество,
Щедрий вечір.

Святоє Рожество нам радость принесло,
Щедрий вечір, добрий вечір,
І вам, добрим людям, на здоро(в’я).

З праздником, будьте здорові!

Уже кончаєтся вся ета процедура, хотят, шоб же ж уєзжалі свати, забірают нєвєсту і пают їм:

Ой пора вам, старостоньки, додому,
Поїли коні полову,
Вже й доїдають солом(у).

Ну і от тепер молодим там співають пісню:

Ой не сиди, Колечко, боком,
Ой не сиди, Коля, боком,
Це ж тобі не навроком,
Присунься близенько,
Коли любиш вірнень(ко).
Якщо любиш – так любися,
А не любиш – одвернися.

На вгороді верба рясна, (двічі)
Там стояла дівка красна.

Вона красна ще й вродлива, (двічі)
Її доля нещаслива.

Її доля нещаслива, (двічі)
Нема того, що любила.

Нема його та й не буде, (двічі)
Розраяли вражі люди.

Розраяли, розсудили, (двічі)
Щоб ми в парі не ходили.

А ми в парі ходить будем, (двічі)
І друг друга любить будем.

Пливе човен без весельця, бережки минає,
Ніхто човником не праве, хвиля підганя(є).

Отак я, як той човник, де пристать – не знаю,
Де б хотілось – там не зможу, бо долі не ма(ю).

Назвав тебе б голубкою, тілько б не своєю,
Не судилася, дівчино, ти бути моє(ю).

Посадила огірочки близько над водою,
Поливала огірочки дрібною сльозо(ю).

Ростіть, ростіть, огірочки в чотири листочки,
Не бачила миленького аж три вечороч(ки).

На четвертий побачила, як череду гнала,
Не сказала «Добрий вечір», бо мати стоя(ла).

Летить орел сизокрилий, літаючи кряче,
Перекажіть дівчинонці, що за мною плаче.

Нехай вона там не плаче, бо я не журюся,
Нехай вона заміж іде, а я й оженю(ся). (двічі)

Усі гори зеленіють, (двічі)
Де багаті жито сі(ють).

Одна гора тільки чорна, (двічі)
Де сіяла бідна вдо(ва).

Де сіяла, волочила, (двічі)
Слізоньками примочил(а) .

Чорна хмара наступає, (двічі)
Систра з братом розмовляй(е).

Ой, братіку-сокілоньку, (двічі)
Прийми ж мене на зімо(ньку).

Сестро моя, перепілко, (двічі)
Скажи, сестро, діток скіль(ко)?

Раз четверо, раз п’ятеро, (двічі)
Всього, брате, дев’ятеро.

Буду, брате, догождати, (двічі)
Дітей з хати виганя(ти).

Ідіть, діти, ідіть з хати, (двічі)
Буде дядько обідать сідат(и).

Ну, раньше било не так, как сєйчас. Сєйчас ви садітєсь у машину, распісалися і єдєтє в кафе. А раньше – пашлі, обвєнчаліся, обязатєльно, приєзжаєт мо…, етот женіх єдіт к сєбє дамой, а нєвєста к сєбє. Прієхал женіх дамой, забіраєт свою світилку, свашку, боярин, сватов, прієзжаєт за нєвєстой. Вот они прієхалі, вот они прієхалі к двору нєвєсти, от іх значіт начінают іх дразніть:
Ой казали, шо свати багаті,
Ой казали, шо свати багаті,
Вони пішком ішли,
Молодого в мішку несли,
А свашкою теліпали,
Шоб собаки не порва(ли).

Тепер їх проважають, виходять з дому, проважають. Садітса нєвєста на падводу.
– Пара коней аж витанцьовують.
– Сєла нєвєста, поют матєрі опять:

Ой виведи, матінко, виведи,
Воронії кониченьки за поводи,
Та тою хустиной шитою,
Та на тую доріженьку биту(ю).

Низом, кониченьки, низом,
Низом, кониченьки, низом,
Засипана дороженька хмизом,
В боярина кінь вороненький –
Перескоче хмиз зеленень(кий).
В молодого ще й вороніший –
Перескоче хмиз зеленіший.

В нас називається «дружок». В нас називається «дружки». А тогда називається «боярин».

Старший боярин горбатий,
До стінки припятий,
Гвіздочком прибитий,
Шоб не був серди(тий).

Старша дружка маленька,
Старша дружка маленька,
Як жаба рябенька,
По столу скакає,
Весь поїзд ляка(є).