Digital archive of folklore

Да повій, вітер, да буйнесенький
З глибокого яру же,
Прибудь, милой, ой да чорнобривой
З далекого кра(ю).

Да ой рад би я да повівати -
Яр дуже й глибокий,
Ой рад би я до тебе прибути -
Край дуже дальок(ий).

Да глибокі(високі) да явірочки,
Й а ще вищі кручі же,
Ой як мені же ой да й надоєло
Миленького жду(чі).

Да ждала год я, да ждала другий,
Да й не могла дождаться же,
Ой найняла ой да чорний ворон
Листа пересла(ться).

Да летить ворон, да летить чорний,
Та й летючи кряче же,
Передай же ой да тій дівчині,
Хай вона й не пла(че).

Да нехай вона да й не плаче,
А я тут не журюся,
Нехай вона ой да іде заміж,
А я й оженю(ся).

Да ой щоб тебе да й женихала
Лихая й година же,
Як зв'язала ой да білі ручки
Малая дити(на).

Да ізв'язала да білі ручки -
Ніхто й не розв'яже,
Ніхто ж мені ой да молоденькій
Правдоньки не ска(же).

Ой горе тій чайці без рідного роду,
Що й навела чаєняток при битій дорозі. (двічі)

Їхали чумаки, весело співали,
Стару чайку ізігнали, чаєнят забрали. (двічі)

А чаїчка вʼється, об дорогу бʼється,
К сирій землі припадає, чумаків благає. (двічі)

“Ой ви, чумаченьки, ви ще молоденькі,
Верніть мені чаєняток, вони ще маленькі!” (двічі)

“Ой чаєчка наша, неправданька ваша,
Поварили чаєняток, добра була каша!” (двічі)

“Бодай ви, чумаки, щастя не діждали,
Що ви моїх дрібних діток із гнізда забрали. (двічі)

Бодай ви, чумаки, на Дін не сходили,
Що ж ви моїх дрібних діток в каші поварили!” (двічі)

(Ой у неділю рано-пораненько,
Ой да мати сина да вольно) проклинала.

Ой проклинала, да все проч одсилала:
"Ой да й іди, синку, ой же да ступай проч од мене.

Да ступай проч од мене,
Ой не возлюблєна же да ой жена й у тебе".

"Ой да не лай, мати, бо я сам добре знаю,
Ой з вороного коня ой же да сіделечко маю.

Ой да ізвечора як коня й осідлаю,
Ой да й опівночі же а й з двора виїжджаю".

Віють вітри, вітри буйовиє,
Ой ідуть дощі, дощі заливниє.

Синє море сильно розлилося,
Ой уже мені, парню молодому, на горе пошлося.

Прощай город, а ше й наша деревня,
Ой, а й з крутими горами. (двічі)

Ой з крутими горами.
Пропала я же, ой дівка молодая
Ой, а й з чорними бровами. (двічі)

Ой з чорними бровами.
Брови же чорні, а й а глазоньки карі,
Ой, а й пропала я з вами. (двічі)

Ой пропала я з вами.
Ой чого я ой із вами пропала,
Ой, а й шо худая слава. (двічі)

Ой шо худая слава,
Ой хорош вой да парень нежонатий,
Ой сукин син проклятий.

Ой сукин син проклятий.
Побив дівку, та ой да й побив красну
Ой, а й дурак понапрасну. (двічі)

Ой дурак понапрасну.
Стидно дівці, та вой да стидно красній
Ой, а й за ворота вийти. (двічі)

Ой за ворота вийти.
Як вийду я же та вой да за ворота,
Ой, а й луги та болота. (двічі)

Ой луги та болота.
Як вийду я же та вой да за новії
Ой, а й сади зеленії. (двічі)

(Саді зеленії,
А в тім саду вой да зеленому
Ой комиш-травка в'ється.

Ой комиш-травка в'ється,
А із мене же, ой дівки молодої,
Ой сукин син сміється.

Ой сукин син сміється,
Смійся, смійся, а вой да сукин сину,
Ой за сміх тобі буде.

Ой за сміх тобі буде,
Сім год трясця труситиме,
Ой а смерті не буде.)

–Зайди, зайди, місяченьку, зайди за комору,
А я собі з милесеньким трошки поговорю.

–Іди, милий, додомоньку, а я зостаюсь,
Хіба піду на весілля збоку подивлюсь.

Ой як гляну ж я на тебе, а ти на мене,
Покотяться та дрібні сльози у тебе й у мене.

Як прийду жиея додому, ляжу та й умру,
А ти мені та мій миленький ізроби ж труну.

Як спускали її в яму, здвигнулась земля,
Стоїть милий та й над труною, чорний як земля.

Іде милий дорогою, спотикається,
Стоїть батько та й на порозі, усміхається.

–Бодай же ти, старий батьку, віку не дожив,
Як ти мене та з сиротою навік розлучив.

Ой горе, горе. з лихою годиною,
Прокляла мати малою дитино(ю).

Прокляла мати малою дитиною,
Не буде життя з вєрною дружино(ю).

Не буде життя з вєрною дружиною...

(Чужа хата хуже ката, хоть не лає, так бурчить, а все вона не мовчить)

(Гомін,) гомін, гомін по діброві, туман поле покриває,
Туман поле, поле покриває, мати сина проганя(є).

"Іди, сину, іди пріч від мене, нехай тебе турок візьме!",
"Мене, мамо, мене турок знає, медом,вином напува(є)".

"Іди, сину, іди пріч від мене, нехай тебе орда візьме!",
"Мене, мамо, мене орда знає, жить до себе приглаша(є)".

“Лугом іду, коня веду, розливайся, луже!
Сватай мене, козаченько, люблю тебе дуже! (двічі)

Ой хоч сватай, хоч не сватай, ой, хоч не цурайся,
Щоб та слава не пропала, що ти женихався”. (двічі)

“Женихався, не цурався, думав тебе брати,
За лихими воргами мушу покидати. (двічі)

Ой якби ж ти, дівчинонько, була багатенька,
Взяв тебе за рученьку, повів до батенька”.(двічі)

“Ой якби я, козаченько, була багатенька,
Наплювала б я на тебе, на твого батенька”. (двічі)

“Ой та што б ти, дівчинонько, тоді заміж вийшла,
Як при битій, при дорозі рута-м’ята зійшла”. (двічі)

“Ой бодай ти, козаченьку, тоді оженився,
Як у млині на камені кукіль уродився”. (двічі)

А при битій, при дорозі, рута-м’ята зійшла,
А вже ж тая дівчинонька давно заміж вийшла. (двічі)

А у млині на камені кукіль ще не сходить,
Старий козак, як собака, неженатий ходить. (двічі)