Digital archive of folklore

Летіла зозуля, на бережку сіла,
На бережку сіла, та ой стала кува(ти).

На бережку сіла, та стала кувати,
Не чуть мого милого та й не чуть, й не слиха(ти).

Не чуть мого милого, не чуть й ні слихати,
На жовтім пісочку ж, ой два слідочки зна(ти).

Що перший слідочок коня вороного,
А другий слідочок, ой парня молодо(го).

Піду у лісочок, зірву я листочок,
Буду прикривати ой милого слідо(чок).

Щоб роси не впали, пташки не бродили,
Щоб мого милого же, ой, кращі не люби(ли).

Ой крикну я, гукну із строку й додому,
Ой вари, мати, ой вечеряти та й на мою й до(лю).

Наварила вечеряти, небагацько, трошки,
Ой нема тобі, ой дитя моє, ні миски, ні ло(жки).

Що миску побило, ложку розлупило,
Ой іди туди ой вечеряти, де літо роби(ла).

Ненько ж моя, вишня, чи я в тебе лишня?
Ой що ти мене ой туди дала, де я не приви(шня).

Ненько моя, галко, чи тобі ж мене й не жалко?
Ой що ти мене ой туди дала, що б я горюва(ла).

Ти ж думаєш, ненько моя, що я тут паную,
Ой прийди, ненько, ой подивися, як я тут горю(ю).

Ти ж думаєш, ненько моя, що я тут не плачу,
Ой за дрібними ой слізоньками стежечки не ба(чу).

Купався Іван, довелося і нам,
Купався Мусій, довелося й усім,
Купався Петро та й упав у відро!
Купала Степана, а Мусія – Федосія,
Купала на Йва(на)!

Крикнув старий на малого,
Крикнув старий на малого, сідлай коня вороного.

Та й поїдем в чисте поле,
Та й поїдем в чисте поле, де дівчина просо поле.

Просо поле, гречку вʼяже,
Просо поле, гречку вʼяже, козакові правду скаже.

Ти ж, козаче, бійся Бога,
Ти ж, козаче, бійся Бога, сватай мене, раді Бога?

Ой рад би ж я тебе сватать,
Ой рад би ж я тебе сватать, так боюся твого брата

Отруй, дівко, свого брата,
Отруй, дівко, свого брата, тоді буду тебе брати.

Ой рада б я отруїти,
Ой рада б я отруїти, так не знаю, що робити.

Єсть у лузі кущ калина,
Єсть у лузі кущ калини, там звелося три гадини.

На гадину сонце пече,
На гадину сонце пече, а з гадини ропа тече.

Ой, ти Петре, Петре, ще й ти, Іване,
Половину літа вже нема(є).

А уже петрівочка наступала,
Сива зозулина закувала.

Ой, не куй, зозуле, по діброві,
Та й не збуди мене молодо(ї).

Не куй, мене збудять раньше тебе
Та й пошлють по воду швидше теб(е).

Уставай, невістко молодая,
Ой, де ж твоя вода холодна(я).

А невістка встала й послухала,
Взяла відеречко та й постукал(а).

Взяла відеречко й постукала,
Сама молодая спати лягл(а).

А свекорко каже: розбудімо,
А свекруха каже: погодім(о).

А свекорко каже: гріх нам буде,
А свекруха каже: краща буд(е).

Що й на Івана та й Купала
Червонії рожі розквіта(ли).

Червонії рожі розцвітали,
Дівчата віночки з них в’яза(ли).

Дівчата віночки з їх зплітали
Та й на бистру воду їх пуска(ли).

А куди віночки плисти будуть,
Звідти наречені їх прибу(дуть).