Як поїхав Саврадим у поле орати

Ой там на товчку, на базарі, жінки чоловіків продавали,
Як прийдеться до ладу, то я свого поведу та й продам. (двічі)

Із лик мотузок ізсукала, взяла свого милого налигала,
Та й повела на базар, до терниці прив’язала. (двічі)

Ой наїхали покупальні, ой наїхали торгувальні,
Стали думать і гадать, що за цього мужа дать? (двічі)

Ай за цього ж мужа треба дати, ой за цього ж мужа треба дати,
Пару коней вороних, ще й сто рублів золотих. (двічі)

Ой я стала подумала, з кіньми треба возиться, а з грошима треба носиться,
А мій милий чорнобривий до роботи не лінивий він для мене знадобиться. (двічі)

Він насіє, наоре, не для кого, для мене,
Ой мій милий серденько, пожалію я тебе. (двічі)

Кури мої кури, кури-чобатури,
Якби мені того чоловіка, твоєї натури! (двічі)

Попироси не курив, водочки не нюхав,
Чужих жінок не любив, одну мене слухав! (двічі)

Ой, дай мені Боже, вечіра діждати,
Та й пішла б я до куми новості взнавати. (двічі)

Як пішла я до куми, стала під стіною,
А мій милий, чорнобривий говорить з кумою. (двічі)

Несе кума чарку, ще й курячу лапку,
А я цього не стерпіла та й вибила шибку. (двічі)

Тай пішла додому, зразу заболіла,
Та й білою хустиною голівку накрила. (двічі)

Прийшов милий вранці: “Коли заболіла?”,
“Ще учора із вечора, як шибка летіла.” (двічі)