Головна
Ой хто ж то пішов

Ой хто ж то пішов

Назва	Ой хто ж то пішов
Жанр	Триндички
Дата запису	1 січ. 1998 р.
Місце запису	с. Гнилиця, Сумський район, Сумська обл., Україна, Слобожанщина
Виконавці	Тетяна Федорівна Бондаренко (невід.), Катерина Федорівна Бондаренко (невід.)
Збирачi	Марина Верещагіна
Транскрипція	Наталія Олійник
Колекція	Донецька колекція Степана Мишанича

Слухати аудіо

0:00 0:00

100

Завантажити запис 0Подобається Поділитися

Ой хто ж то пішов, піджачок накинув?
Тож той дурачок, шо мене покинув.

Вишивала я платочок та й нашила я місток,
Не піду я туди заміж, там багато невісток.

Вишивала я платочок та й нашила букву «и»,
Не піду я туди заміж, там багато дітвори.

Гармоніст, гармоніст, кучерява голова,
Яку шапку не надіне, то велика, то мала.

Гармоніст, гармоніст, він цибулю дуже їсть,
Як по улиці іде і кричіть: "Цибуля де?"

Редакція сайту ставиться з повагою до всіх етнічних і релігійних груп. Також ми розуміємо погляди прихильників мовного пуризму. Публікація образливих або лайливих слів є необхідністю задля збереження фольклорних матеріалів у тому вигляді, в якому вони побутували на момент запису.

Можливо, вам також сподобаються:

Аудіо	Назва	Жанр	Місце	Трив.	Текст
0:00 00:16 100	Чарочка мала	Триндички	с. Гнилиця, Сумський район	00:16	Чарочка мала, та горілки нема, Хилю, хилю, не тече, коло серця пече. Чарочка-коток, котиться в роток, На чарочки серденько – намальований цвіток.
0:00 00:39 100	Брала льон, брала льон	Триндички	с. Гнилиця, Сумський район	00:39	Брала льон, брала льон, брала конопельки, Не вдалася до роботи, як на витрибеньки. Мєня мілий не цилує, говорить: «Курносая!» Як же я його цилую чорта довгоносого? Ой, Ярина ноги мила, а я любувався, Моя мила потонула, а я й засміявся. Якби мені не тини та й не перелази, Ходив би я до дівчіни по чотирі рази.
0:00 01:18 100	Або ось така частушка	Триндички 1 Частівки	м. Костянтинівка, Краматорський район	01:18	Або ось така частушка. Тоді, коли позабирали все у людей, коли був голодомор, коли все постягували в колгоспи і штучно зробили голод… Але люди все рівно якось, навіть ті, шо залишились в живих, завжди, мабуть, юмор спасав людей, особливо українських наших, моїх земляків. Ось така, наприклад, частушка: Спасибі нашому вождю, Не вчіняю, не мішу. Замість зерна і муки – Таргани та прусаки. Нема зерна у коморі, Пусто в хаті і надворі, Ні корови, ні свині, Тільки Сталін на стіні. Висить Сталін на стіні, Мені усміхається: “Не журися, молодице, В комунізмі будеш жити.” Криси й миші збунтувались, Ніде зерна не зосталось, Враз прохання написали І до Сталіна послали: “Батьку рідний, пощади, І в тюрму нас посади. Будем тобі помагать, Усіх ворогів народу Будем разом догризать.”