Ой мне мамаша эх и говорила

Понад садом, садом та пшениченька ланом,
Та пшениченька ланом,
Горою, горою овес.

Горою овес,
Да не по правді козаче, не по правді, соколе,
Зі мною, зі мною живеш.

Зі мною живеш,
Да як вечір настане, а як вечір настане,
До другої, до другої йдеш.

До другої йдеш,
Да мені молоденькій, а мені молоденькій,
Жалю, жалю завдаєш.

Понад садом, садом та пшениченька ланом,
Та пшениченька ланом,
Горою, горою овес.

Та й усі зорі зайнялися, та й а місяць підбився,
Та й усі хлопці на вулиці, та й а мій опізни(вся).

Та й усі хлопці на вулиці, та й а мій опізнився,
Та ой чого він опізнився? Та й що дома нема(є).

Та й що дома немає,
Та в чистім полі край Дунаю та й коня напува(є).

Та й в чистім полі край Дунаю та й коня напуває,
Та а кінь ірже, води не пʼє, та й доріженьку чу(є).

Та й а кінь ірже, води не пʼє, та й доріженьку чує,
Та десь мій милий чорнобривий та й з другою ночу(є).

Туман яром по долині, (двічі)
Широкий лист на калині. (двічі)

А ще ширший на дубочку, (двічі)
Кличе голуб голубочку. (двічі)

Хоч не свою, дак чужую: (двічі)
– Прийди, серце, поцілую. (двічі)