Цифровий архів фольклору

Як піду я в ліс по дрова та й зрубаю йолку,
Завів мене дурний розум в чужу, в чужу стороно(ньку). (двічі)

А в чужій же сторононьці ні отца, ні неньки,
Тільки в саду вишневому співа, співа солове(йко). (двічі)

Як зорву я з рожі квітку та й пущу на воду,
Пливи, пливи, з рожі квітка, аж до, аж до мого ро(ду). (двічі)

Пливла, пливла з рожі квітка та й стала крутиться,
Ждала, ждала мати дочку та й ста-, та й стала жури(ться). (двічі)

Зайшло сонце за віконце, за сад, виноград,
Любуйтеся, милуйтеся ой хто ж кому рад.

Любуйтеся, милуйтеся, ой хто ж кому рад,
А дівчина козакові раденька й була.

А дівчина козакові раденька була,
Взяла його за рученьку та заповила

Взяла його за рученьку та заповила,
Постлила постіль білу, спати вложила.

Постелила постіль білу, спати вложила,
Сама сіла край постелі, зажурилася.

Сама сіла край постелі, зажурилася,
Не журися, дівчинонькао, ти будеш моя.

Не журися, дівчинонько, ти будеш моя,
Єсть у мене батько й мати, ще й брат і сестра.

Єсть у мене батько й мати , ще й брат і сестра,
Єсть у мене кінь вороний, ще й зброя нова.

Єсть у мене кінь вороний, ще й зброя нова
Єсть у мене бочка пива, ще й бочка вина.

А в полі, в полі сам плужок оре,
А за тим плужком сам Господь іде,
Дєва Марія їсти носила,
Їсти носила, Бога просила:
Роди, Боже, жито-пшеницю і всяку пашницю!
І коням обрік, щоб було щастя на весь рік!
З празником, будьте здорові!

Ніхто так не літає, як пташечка вгорі,
Ніхто так не страдає, як милой на войні. (двічі)

Ніхто так не страдає, як милой на войні,
Он пушки заряжає, не вспомніт обо мнє. (дві)

Він пушки заряжає, а з пушки гром гремить,
Прийшла звістка й печальная, що милой мой убит. (двічі)

Скочив козел у город, у город,
Та поїв козел лук-часник, лук-часник,
Та й упіймали козла за ріжок, за ріжок,
Та повели козла на торжок, на торжок,
Та продали козла за сім кіп, за сім кіп,
А й перва копа - пшениця, пшениця...

Летів голуб сизесенький та й сів на тичині,
Плаче козак молоденький по своїй дівчині. (двічі)

Плаче гірко, сльози ллються - нікому втирати,
Не слухає речей добрих, що говорить мати: (двічі)

"Іди, синку, на улицю, там дівчат побачиш,
Там молодь а що жартує, там ти не заплачеш". (двічі)

"Не посилай мене, мамо, на тую улицю,
Бо я чув же, як Маруся звала серцем Гриця". (двічі)

Прибавилась на кладбищі сирая могила,
Поховала стара мати останнього сина. (двічі)

Дєва Марія Ісуса Христа спородила,
У ясельця положила,
Ісус Христос лежить -
Увесь світ держить.
Анголи літають,
Христа звеселяють!
З празником вас!

Та на могилі вітер віє,
Та й на покосі сонце гріє,
Ой на мой зельон сад.

На мой зєльон сад,
Ой там дівчина цвіти рвала,
Ой у ....... завивала
Ой завила вінок.

Завила вінок,
Та й завила вона віночок,
Ой на руках держить платочок,
Ой переходь сюда.

Переходь сюда,
Та й переходь через місточок,
Ой там калиновий кусточок,
Ой шолкова й трава.

Шолкова трава,
Та ой та травка шевелиться,
Ой там дівчина спать ложиться,
Ой тільки що й лягла.

Тільки що й лягла,
Ой а ще ж вона не вляглася,
Ой цілуванням зайнялася,
Ой цілує його.

Цілує його,
Ой цілувала, милувала,
Ой роздушою називала,
Ой роздуша моя.

Роздуша моя,
Ой як я тебе не побачу,
Ой разів сорок на день плачу,
Плачу, що й не бачу.

Ой ти сад, ти мой сад, сад зельоненькой,
А зачєм рано цвєтьош, ой осипаєсся?

А й осипаєсся же,
Ой куда же, та й милой друг, ой собираєсся?

Ой чи в ход, чи в поход, чи в дороженьку?
Та заночував та й милой друг ой усю ноченьку.

Ночував я з тобой цілу зімоньку же,
Й а тепер я ж боюсь поговіроньку.

Ой не бійсь, милой друг, нічогісінько,
Ой бо я ж рано встаю, ще й тебе розбужу.

Бо я рано встаю, ще й тебе розбужу,
Та й за новиї та й ворота ой сама випроважу.

Ще й не світ, ні зоря, нам прощаться пора,
А й в саду пташки й кують, нам розлуку дають.

Ой у полі озеречко, там плавало відеречко,
Соснові клепки, дубовеє денце, ой не цурайся, козак, серце. (двічі)

Як будеш ти цуратися, будуть люди сміятися,
Та не так із тебе, а як із мене, а й з мене, парня, молодого. (двічі)

(Ой дівчино вірно люба, одвертайся од нелюба,
Буду стріляти, буду влучати, як на сизого голуба.

А козаченьку молоденький, єсть у тебе коник вороненький.
Сідлай коня, з'їжджай з двора, ти не твій, я не твоя.

Козак став коника сідлати, із коником розмовляти,
Ой коню мій вороненький, донеси мене до Дунаю,
Стану, гляну, подумаю.

Шо мені робити?
Чи мені втопиться, чи з коника вбиться,
Я й сам, молод, не вгадаю.

Прийми, Боже, душу, щуко-рибонько, тушу,
А ти, річко бистра, а вода чиста, викині кості на сушу.)

А баючки-баю,
Дровець нарубаю,
Борщу, кашки наварю,
Таню нагодую,
А-а, а-а, а!

Ой люлічки-люлі,
Налетіли гулі,
Та й сіли на люлі,
Цитьте, гулі, не гудіть,
Малих діток не будіть,
А-а, а! А-а, а!

Хиті, хиті,
А коники в житі,
Нікому вигнати,
Тільки Микиті.
А Микита не гуля,
Черевички поправля,
То дякові, то попові,
То Іванку, дуракові,
А, а-а-а-а-а!..

А в полі й береза, а в полі же кудрява,
Та хто йде - не минає же, березу й ламає. (двічі)

Хто йде - не минає, березу ламає,
Та й горе тому й жити, хто жінки же не має. (двічі)

Горе тому жити, хто жінки не має,
Та іще найгоріше й, хто дві-три кохає. (двічі)

Вийду за ворота й, трава зеленіє,
Та й за харошим мужом жина й молодіє. (двічі)

За харошим мужом жина молодіє,
За розсукиним сином з личенька й марніє. (двічі)

В нас на речке на Йердане,
Щедрой вечер, доброй вечер,
Добрым людям на Святвечер,
На здоровья!

Мати Мария рызу мыла,
Щедрой вечер, доброй вечер,
Добрым людям на Святвечер,
На здоровья!

Помывши рызу, повесила,
Щедрой вечер, доброй вечер,
Добрым людям на Святвечер,
На здоровья!

Повесила на калину,
Щедрой вечер, доброй вечер,
Добрым людям на Святвечер,
На здоровья!

А с калины на малину,
Щедрой вечер, доброй вечер,
Добрым людям на Святвечер,
На здоровья!

Прилетело три янгеля
Щедрой вечер, доброй вечер,
Добрым людям на Святвечер,
На здоровья!

Взяли (о)ни рызу на крылушки,
Щедрой вечер, доброй вечер,
Добрым людям на Святвечер,
На здоровья!

Понясели (о)ни под небёсы,
Щедрой вечер, доброй вечер,
Добрым людям на Святвечер,
На здоровья!

Все небёсы растворились,
Щедрой вечер, доброй вечер,
Добрым людям на Святвечер,
На здоровья!

Все святые наклонились,
Щедрой вечер, доброй вечер,
Добрым людям на Святвечер,
На здоровья!

Чи дома, дома сам хазяин?
Щедрой вечер, доброй вечер,
Добрым людям на Святвечер,
На здоровья!

А он и дома, сидеть в конце стола,
Щедрой вечер, доброй вечер,
Добрым людям на Святвечер,
На здоровья!

На ом шуба – глянути любо,
Щедрой вечер, доброй вечер,
Добрым людям на Святвечер,
На здоровья!

Ой у Русалима рано задзвонили,
Щедрій вечір, ще й добрій вечір!

Та Діва Марія сина спородила,
Щедрій вечір, ще й добрій вечір!

Туди собирались усії святії,
Щедрій вечір, ще й добрій вечір!

(Та й стали гадати, яке ймення дати,
Дали йому ймення – святеє Василя,
Вона того ймення та й не залюбила,
Дали йому ймення – Іісус Христос,
Вона за те ймення поблагодарила).

Ой верба й верба, де ж ти зросла,
Шо й твоє листячко та й вода знесла. (двічі)

Знесла й вода, знесла й тиха,
А я молодая ой, як ягода. (двічі)

Не піду заміж не рік, не два,
А піду заміж я ой аж п’ятого. (двічі)

Аж п’ятого, десятого,
За того п'яницю ой проклятого. (двічі)

Кажуть люди, шо він не п’є,
А він щодень, щоніч із шинка іде. (двічі)